Проходить вздовж берега Дніпра від Володимирського узвозу до бульвару Дружби народів. Прокладалося у 1849-53 спочатку до Дніпровського узвозу, паралельно зі спорудженням Ланцюгового мосту через Дніпро. Являло собою стратегічний шлях, що поблизу мосту був прикритий спеціальними фортифікаційними спорудами – Подільським верком (баштою з проїзною брамою безпосередньо на шосе, не збереглася) та підпірними стінами в схилі Дніпра (одна З них нині с основою Зеленого театру). В травні 1861 по шосе проходила жалібна процесія з труною Т.Г. Шевченка. На початку XX ст. магістраль набула сучасної довжини. До берегової смуги вздовж Н.ш. спочатку прилучалися пристані та купальні. В 1935-38 на частині шосе біля Поштової площі споруджено гранітну набережну (архітектор В.О. Осьмак), у 80-х pp. XX ст. її продовжено до кіпця шосе.
По всій трасі Н.ш. організовано трамвайний рух. Оскільки магістраль проходить безпосередньо під дніпровськими схилами, його забудова займає лише невеликий відрізок із непарного боку – до Пішохідного мосту через Дніпро. Вона складається з технічних споруд Київського водогону та міського трамваю. Будинок №4 є оригінальною пам’яткою дерев’яної архітектури (оздоблення архітектор А.К. Геккер, 1878). Будинок №2 у стилі модерн (1903-1907) – первісно дизель-моторна станція трамваю, після реконструкції – офісне приміщення управління електротранспорту. На шосе виходить пам’ятник Магдебурзькому праву, біля якого традиційно відбувається освячення води на православні свята. Наприкінці магістралі влаштовано Наводницький парк, у якому встановлені пам’ятник засновникам Києва та пам’ятник ватажкові червоного козацтва В.М. Примакову (скульптор Ф.А. Коцюбинський, архітектор І.Л. Шмульсон, 1970).