Почали виходити більшовицькі газети – “Известия”, “Киевский коммунист”, “Большевик”, “Сільська комуна”, “Красная армия”, “Молот и плуг”. У березні 1919 створено Всеукраїнське видавництво, яке друкувало велику кількість пропагандистських листівок, плакатів і брошур. Відкрито Вищу партійну школу при ЦК КП(б)У, Центральну школу радянської роботи, чотири народні будинки та робітничі клуби на Печерську, Подолі, Шулявці, Соломенці та Курепівці, зосереджені на пропаганді гасел більшовиків.
За наказом від 20 лютого 1919 у місті закрито всі кабаре, театри-вар’єте і кафе- шантани. В приміщенні театру “Пель-Мель” на Хрещатику розмістився червоноармійський клуб, у кафе “Франсуа” – більшовицький клуб “Комунар”, а споруду Купецьких зборів виділили під “Пролетарський будинок мистецтв”, де заправляли юнаки лівацьких політичних поглядів та агітаційно-футуристичної спрямованості. А навесні почалася кампанія по перейменуванню київських вулиць: Миколаївська отримала ім’я Маркса, Лютеранська – Енгельса, Фундуклеївська – Леніна, Бібіков бульвар – Шевченка, Велика Васильківська стала Червоноармійською.
Рішучі перетворення почалися і в царині освіти. Вищі навчальні заклади Києва позбавили академічної суверенності і підпорядкували призначеним до них комісарам, які утворювали “Раду комісарів вузів”. Остання почала об’єднувати різні вищі навчальні заклади З метою уніфікації програм та встановлення ефективнішого контролю над викладачами. Але все це мало що змінювало на практиці, оскільки київські вузи практично не функціонували з часу падіння Гетьманату.
Відразу після вступу до міста більшовики розпочали репресії. На початку 1919 засновано “Всеукраїнську надзвичайну комісію” (ВУЧК) під керівництвом О. Лациса, що мала розгалужену систему на губернському та повітовому рівнях, свої відділи при військах, на залізницях тощо. її представники робили обшуки, арештовували, розстрілювали без суду й слідства за наклепами та підозрою в “контрреволюції”, за приналежність до “буржуїв”, офіцерства, інтелігенції. Жахливі масштаби київських розстрілів вражали сучасників. Загальна кількість забитих більшовиками в Києві з лютого по серпень 1919 становила не менше 12 000.