Завдяки узгодженим діям князів на чолі з київським володарем Святополком Ізяславичем (1093- 1113) та натхненником і організатором боротьби Володимиром Мономахом, на той час князем Переяслава, було здійснено кілька переможних походів. Кочівників було розбито й відкинуто далеко в степ.
Часи правління Святополка Ізяславича уславлено спорудженням у 1108-13 на його замовлення величного Михайлівського Золотоверхого собору на Михайлівській горі, неподалік від меншого за розмірами Димитрівського собору, збудованого його батьком Ізяславом Ярославичем. На цей час Михайлівська гора вже була добре укріпленою і становила окремий град Ізяслава – Святополка. Тоді ж, у 1108 зведено надбрамну Троїцьку церкву Києво-Печерського монастиря.
Кінець XI – початок XII ст. позначився потужним піднесенням зосередженої у той час переважно в Києві давньоруської культури, головним чином у Печерському монастирі. В літературі поширеним був жанр "ізборників", своєрідних повчально-епциклопедичних зведень, серед яких найвідомішим є майстерно оздобрений мініатюрами "Ізборник" князя Святослава Ярославича. Тоді творили такі видатні особистості, ченці Печорської обителі, як преподобні Нестор, з ім’ям якого пов’язують укладання в 1113 першої редакції "Повісті времен-них літ", та живописець Аліпій, автор численних ікон і фресок та мозаїк Успенського й Михайлівського Золотоверхого соборів. Своїм служінням уславився лікар Агапіт, який облаштував при Печорському монастирі лікарню. Рівень київських майстрів, зокрема ювелірів, зрівнявся з візантійським. 1117 датується "Повчання" Володимира Мономаха. Відбувається і розвиток давньоруського права, про що свідчить "Устав" цього князя 1113 та укладання is 20-Х pp. XII ст. на основі попередніх "Правд” Ярослава Мудрого та Ярославичів (близько 1072) "Поширеної Руської правди".