Декларація Директорії

Декларація  Директорії

Перший програмний документ – Декларація Директорії – з’явився 26 грудня. В ньому, зокрема, проголошувалося скликання в Києві Трудового конгресу України як вищого законодавчого органу держави. Того ж дня створено і перший уряд Директорії, який очолив соціал-демократ радикальної орієнтації В. Чехівський. Проте Україною ширилися анархія і погроми. Ситуація ускладнювалася розколами всередині провідних соціалістичних партій, які утворювали Директорію, та особистою конфронтацією В.К. Винниченка з С. Петлюрою. Єдине, що було здійснено напередодні відкриття Трудового конгресу, це урочисте проголошення 22 січня 1919 на Софійській площі Акту соборності. Після цього відбувся військовий парад. 24 січня 1919 у Міському театрі відкрився Трудовий конгрес, який передусім одностайно прийняв Акт соборності. Але на цьому єдність його делегатів скінчилася.

Останні дні роботи Трудового конгресу проходили під знаком зростаючої небезпеки захоплення столиці більшовиками. Тому він постановив припинити засідання і 29 січня розійшовся. Евакуація банків і державних установ розпочалася 28 січня і 3 лютого Директорія вже остаточно перемістилася до Вінниці. 4 лютого новостворений більшовицький ревком взяв під контроль залізничний вузол Києва. Наступного дня в столицю вступили Богунський і Таращанський полки під командуванням відповідно М.О. Щорса та В. Боженка. Основні радянські війська урочисто ввійшли 6 лютого. Комендантом міста призначено М.О. Щорса.

Масове невдоволення селян більшовицьким пануванням, перш за все конфіскацією харчів, відразу дало знати про себе. На південь від Києва діяли загони отамана Зеленого. Повстанські загони отамана Струка контролювали повіти північніше міста, звідки 10 квітня навіть здійснили невдалу спробу через Куренівку і Поділ заволодіти столицею. Але найнебезпечнішим для більшовиків виявилося розпочате 7 травня повстання отамана М. Григор’єва. Впродовж кількох днів він встановив контроль над причорноморськими містами і рушив на Київ, але 19-20 травня був розбитий дивізією П. Дибенка, відступивши в степи Херсонщини. А в червні до Києва приїздив Л. Троцький, який у своїй промові констатував, що Україна схожа на редиску – зсередини біла, а ззовні червона.