Київський театр драми і комедії

Київський  театр драми і комедії

(Броварський проспект, 25). Створений 1979. Багато років не мав свого приміщення і вистави ставилися у Республіканському театрі ляльок, Київському театрі оперети, будинках культури заводів "Більшовик" та "Арсенал", загалом – на 15 сценах міста. В грудні 1982 театру передано приміщення кінотеатру "Космос" на лівому березі Дніпра. Тут силами колективу було влаштовано "Театр у фойє" – перша мала сцена в Києві та в Україні. Паралельно театр грав "виїзні" вистави на різноманітних майданчиках Києва. Після капітального ремонту і перебудови кінотеатру, 21 грудня 1990 виставою "Я всегда твоя невеста" за О. Іоселіані відбулося офіційне відкриття приміщення театру. До початку 25-го сезону (2002-2003) у театрі поставлено 114 вистав. У 2002 театр отримав звання "академічного".

Його спектаклі неодноразово номіновано на столичній театральній премії "Київська пектораль". У номінації "дебют" 1993 премією відзначено виставу режисера Д. Богомазова "Чарівниця" за "Безталанною" І. Карпенка-Карого. Сезон 1996-97 приніс колективу чотири нагороди "Київської пекторалі" – за кращі виставу, режисуру, чоловічі ролі першого та другого планів (вистави "Живий труп" за Л. Толстим, режисер Є. Митницький; "Комедія про принади гріха" за Н. Макіавеллі, "Кручений біс" за Ф. Сологубом, режисер Ю. Одинокий; "Трохи вина… або 70 обертів" за Л. Піранделло, режисер Д. Богомазов).

Репертуар театру – вітчизняна і зарубіжна класика, актуальні д\я сьогодення твори відомих сучасних драматургів і драматургів-початківців. Відкрито чимало нових творчих особистостей. У часи становлення театру розпочав свою діяльність п’єсою маловідомого тоді одеського драматурга Р. Феденьова "Вища точка – любов" (1979). На його сцені вперше йшли "Провінціалки", "Драма в учительській" Яр. Стельмаха, "Закон вічності" М. Думбад’зе, "Правда пом’яті" А. Аодулліпа. У перті роки становлення театр зосередив увагу на творчості драматургів-початківців, а також сучасних драматургів, що торкалися актуальних тем сьогодення, серед яких – Л. Жуховицький, П. Салинський, Н. Думбадзе, О. Іосе-ліані, Л. Хоролець. Сьогодні імена цих талановитих авторів відомі в Україні та за її межами.

Колектив поєднує російськомовні й україномовні постановки. Театр визначив свій стиль. Вистави тут передусім – запрошення до роздумів, до гострого темпераментного діалогу. Максимальне наближення до глядача, відкритість думок, почуттів, виникнення духовного й енергетичного контакту – все це можливо завдяки професійності акторів, надзвичайній духовній аурі, що існує в театрі. Багато критиків і театрознавців стверджують, що трупа тут майже колекційна. Професійний рівень актора відповідає театрознавчому терміну "синтетичний актор". Чимало вистав – це роботи учнів художнього керівника, директора театру, народного артиста України Е.М. Митницького. З перших кроків театр заявив про себе як про лабораторію сучасної молодої української режисури. Широко відомі глядачам імена провідних артистів театру – народної артистки України Н. Біленької, заслужених артистів О. Гетьманського, А. Ященка, В. Горянською, К. Ніколаєвої, Л. Сомова та ін.

За двадцять п’ять років театр сформував коло своїх прихильників серед глядачів, які відвідували його ще в юності, а тепер приходять зі своїми дітьми, адже театр ставить чимало вистав для малечі. За останні п’ять років тут здійснено серію постановок для дитячої аудиторії: "Острів скарбів" Т. Стівенсона, "Любов до трьох померанців" К. Гоцці, "Попелюшка" Є. Шварца, "Ах, мій милий Августин" ("Свинопас") Г. Андерсена, "Дві Баби-Яги" Р. Сеф і Т. Кареліної, "Не переможний меч Гайан" за п’єсою "Місто майстрів" Т. Габбе, "Чарівна кісточка" Н. Осипової, "Забаганка Принцеси" С. Ципіна (за мотивами казки "Дванадцять місяців"), "Дерев’яний король" В. Зіміна та ін.