(Бульвар Т. Шевченка, 12). Один з найбільших літературно-художніх музеїв такого типу не тільки в Україні, айв Європі. Створений у вересні 1940 як Центральний музей Т.Г. Шевченка (пізніше Київський державний музей Т.Г. Шевченка). Експозицію відкрито в квітні 1941 в приміщенні колишнього царського Марийського палацу в Києві, де було зібрано бл. 10 тис. експонатів. Основою для створення фондової колекції музею стали експонати, зібрані для республіканської ювілейної виставки, присвяченої 125-річчю від дня народження Т.Г. Шевченка, де експонувалися мистецькі твори з Галереї картин Т.Г. Шевченка та різноманітні матеріали з архівів і музеїв Києва, Харкова, Львова, Москви, Ленінграда, Саратова, Баку. Збирання мистецької та літературної спадщини Т.Г. Шевченка розпочато ще 1926 Інститутом Тараса Шевченка (тепер – Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України).
Діяльність новоствореного музею було призупинено через два місяці після відкриття у зв’язку з початком війни. Тільки найцінніші експонати пощастило перед німецькою окупацією евакуювати до Новосибірська, решта залишилася в Києві і була пограбована, а дещо навіть вивезено на Захід і досі не повернуто до фондів музею.
Сучасне приміщення надано музею в 1947, а перші відвідувачі змогли ознайомитися з його експозицією після її урочистого відкриття 24 квітня 1949. Фондова колекція на той час становила 4000 одиниць зберігання. Будівля, в якій розміщено музей,- це палац відомого цукро-промисловця і мецената М.А. Терещенка. Його стараннями колишні окремі два будинки перетворено па розкішний палац із 47 кімнатами, в яких було 40 камінів і печей. Другий поверх став анфіладою парадних залів і покоїв, стіни яких розписано альфрейними орнаментами чи оббито такою ж тканиною, якою обтягнуто меблі. Печі й каміни оздоблено відповідними розписами, а стелі – багатим ліпленням або розписами. Паркетна підлога з майстерно викладених коштовних порід дерева довершувала вишуканість палацу. У найкращих його залах М.А. Терещенко розміщував свою художню колекцію, яка згодом була розпорошена по різних музеях України.
Станом на 1 липня 2002 в колекції музею нараховується 72 669 одиниць зберігання: 28 007 експонатів основного фонду (графіка – 4092, живопис – 589, декоративне мистецтво – 1008, скульптура – 335, архів – 1513, друковані матеріали – 7561, книжки – 9016, фотографії – 1611, меморіальні речі – 648); 44 662 допоміжного (фотонегативи, факсимільні репродукції). Найціннішими в колекції є оригінали мистецьких творів Т.Г. Шевченка (834), автографи вірша "Чи не покинуть нам, небого…" та уривок із поеми "Царі", прижиттєві видання з дарчими написами, одинадцять фотографій, понад сто меморіальних речей (мольберт, палітра, етюдник з приладдям для малювання, чорнильниця, ручка, офортні дошки, табакерка, предмети для виконання гравірувальних робіт, штамп-печатка, лінійки тощо).
Сучасну експозицію відкрито в березні 1989. І в експозиції, і на окремих виставках, крім автопортретів (1840 – січень 1861), експонуються портрети Шевченка, виконані з натури В. Штернбергом, К. Брюлловим, М. Башиловим, П. Кулішем, а також створені після смерті поета І. Рєпіним, С. Васильківським, К. Трутовським, Ф. Красицьким, Ф. Кричевським та ін. художниками, скульпторами, народними майстрами.
Крім роботи з популяризації літературної та мистецької спадщини Т.Г. Шевченка, колектив музею бере участь у виданні повного зібрання творів Т.Г. Шевченка у 12 томах та Шевченківської енциклопедії у чотирьох, у багатьох ін. наукових і популярних виданнях, Щороку в музеї влаштовуються виставки з фондової колекції музею як творів самого Т.Г. Шевченка, так і інших рідкісних творів, а також творів українських та зарубіжних митців. Пересувні виставки експонувалися в Росії, Чехії, Словаччині, Швейцарії, Індії, Латвії, Білорусі. В 2001 музей одержав статус національного.