Найстарший пам’ятник Києва. Знаходиться в глибині балки під горою, де стоїть будинок Національної філармонії, неподалік Дніпровської набережної, на нижній площадці сходів, що з’єднують набережну та верхню частину Володимирського узвозу. Пам’ятник поставлено 1802 на честь повернення місту магдебурзькою права, ліквідованого Катериною II. Проте монумент було названо пам’ятником на честь Хрещення, тому його ще називали "Пам’ятник Хрещення" або "Нижній пам’ятник Володимиру" (за легендами, на цьому місці хрестили сина князя). З давніх часів тут знаходилось джерело, пізніше криниця з дерев’яною капличкою над нею, яка належала церкві Різдва Христового на Поштовій площі.
Пам’ятник споруджено за проектом А.І. Меленського. Являє собою монумент у вигляді колони на чотири пілонному склепінчастому постаменті, зміцненому з двох боків аркбутанами, рустованими, як і долішня частина самої колони. Колона увінчана позолоченим кулястим завершенням у вигляді "держави" з хрестом. Первісно на її верхньому русті містилася корона, всередині постаменту знаходився басейн з фонтаном, який постачався водою по дерев’яних рурах з водозбірника, розташованого вище. Під час ремонту 1862 корону розібрано, а колона набула нового гранчастого, кулястого завершення з білого заліза з позолоченим яблуком і хрестом, а в постаменті влаштували каплицю. В 1867 басейн замінено на новий у вигляді чаші. На монументі збережено написи: "Святому Володимиру просвітителю Росії" та "Стараннями київського громадянства за утвердження прав давніх сій столиці всеросійським імператором Олександром І 1802 року вересня 10 дня".