Київ - столиця незалежної України
  • 13.08.2017
    Політична боротьба

    Політична боротьба на міському рівні впродовж 90-х pp. визначалася своїм драматизмом. У березні 1992 головою Київської міськдержадміністрації та представником Президента України в Києві став колишній голова Подільської...
    [Читать далее]

  • 13.08.2017
    Дзвіниця Дальніх печер

    Одна з найкращих барокових споруд XVIII ст. Закладена 1752, завершена у 1761. Будівельними роботами керував С.Д. Ковнір, автором проекту, імовірно, був П. Неєлов. Має 41 м у висоту; колись на ній висіло 9 дзвонів. Композицію споруди...
    [Читать далее]

  • 09.08.2017
    Інститутська вулиця

    Знаходиться в Липках і простягається від Хрещатика та Незалежності майдану, до Кловського узвозу. В давнину тут проходив Іванівський шлях від Лядської брами на південь, з’єднуючи старий Верхній Київ з Кловом і Печерськом....
    [Читать далее]

Последние публикации
Визначні пам'ятки Києва
Последние публикации

Перетворення Києва

Перетворення  Києва

Перетворення Києва в провідний комерційний центр Придніпровської України та Південно-Західного краю сприяло прискоренню його промислового розвитку. Загалом в структурі міського виробництва в першій половині XIX ст. переважало дрібне ремесло, за умов, коли майже кожна міщанська сім’я мала земельні ділянки і займалася городництвом і садівництвом, утримуючи в дворі і якусь худобу. Більшість ремісників, як і раніше, об’єднувалися в цехи за фаховою ознакою.

Мануфактурне виробництво було державним. Передусім це стосувалося найбільшого промислового підприємства міста — заводу "Арсенал", який спеціалізувався на ремонті й виготовленню зброї. На задоволення попиту війська зорієнтовано і відкриту в Києві 1809 суконну фабрику. Великі державні мануфактури, на яких переважала примусова малокваліфікована праця, не могли конкурувати з іноземними і навіть вітчизняними підприємствами, організованими на капіталістичних засадах і відкритих для втілення нових технічних засобів, зокрема парових машин.

На початку XIX ст. у Києві нараховувалося 22- 23 тис. постійних мешканців. Але реально населення було помітно більше. Війська, що перебували у літньому таборі біля міста, налічували близько ЗО тис. вояків. Святині Києва впродовж року відвідувало не менше 50 тис., а навіть і до 80 тис. прочан. До того ж, як зазначалося, взимку, у тому числі і в зв’язку з проведенням ярмарку, з’їзджалося ще близько 10 тис. чоловік — поміщиків з сім’ями та прислугою, купців, торговців і комерсантів. Збільшувалася і кількість осіб, що мешкали тут, маючи тимчасову роботу,- близько 7 тис. Тому можна припустити, що кількість людей, які перебували в місті, становила не менше 30 тис. осіб.

Певна лібералізація, притаманна першим рокам царювання Олександра І, позитивно відбилася на стані справ у Києві. В 1802 уряд спеціальною грамотою підтвердив традиційне для нього самоврядування за магдебурзьким правом і пов’язані з цим пільги. Кияни знову звільнялися від рекрутських наборів, замість цього вони з власного середовища формували міську міліцію. їм поверталося також право безмитної торгівлі, винокуріння та продажу спиртних напоїв.

/>

Комментарии запрещены.