Перетворення Києва в провідний комерційний центр Придніпровської України та Південно-Західного краю сприяло прискоренню його промислового розвитку. Загалом в структурі міського виробництва в першій половині XIX ст. переважало дрібне ремесло, за умов, коли майже кожна міщанська сім’я мала земельні ділянки і займалася городництвом і садівництвом, утримуючи в дворі і якусь худобу. Більшість ремісників, як і раніше, об’єднувалися в цехи за фаховою ознакою.
Мануфактурне виробництво було державним. Передусім це стосувалося найбільшого промислового підприємства міста – заводу "Арсенал", який спеціалізувався на ремонті й виготовленню зброї. На задоволення попиту війська зорієнтовано і відкриту в Києві 1809 суконну фабрику. Великі державні мануфактури, на яких переважала примусова малокваліфікована праця, не могли конкурувати з іноземними і навіть вітчизняними підприємствами, організованими на капіталістичних засадах і відкритих для втілення нових технічних засобів, зокрема парових машин.
На початку XIX ст. у Києві нараховувалося 22- 23 тис. постійних мешканців. Але реально населення було помітно більше. Війська, що перебували у літньому таборі біля міста, налічували близько ЗО тис. вояків. Святині Києва впродовж року відвідувало не менше 50 тис., а навіть і до 80 тис. прочан. До того ж, як зазначалося, взимку, у тому числі і в зв’язку з проведенням ярмарку, з’їзджалося ще близько 10 тис. чоловік – поміщиків з сім’ями та прислугою, купців, торговців і комерсантів. Збільшувалася і кількість осіб, що мешкали тут, маючи тимчасову роботу,- близько 7 тис. Тому можна припустити, що кількість людей, які перебували в місті, становила не менше 30 тис. осіб.
Певна лібералізація, притаманна першим рокам царювання Олександра І, позитивно відбилася на стані справ у Києві. В 1802 уряд спеціальною грамотою підтвердив традиційне для нього самоврядування за магдебурзьким правом і пов’язані з цим пільги. Кияни знову звільнялися від рекрутських наборів, замість цього вони з власного середовища формували міську міліцію. їм поверталося також право безмитної торгівлі, винокуріння та продажу спиртних напоїв.