Київ - столиця незалежної України
  • 27.03.2018
    Київська фортеця

    Київська фортеця — комплекс фортечних споруд ХVIII-XIX ст., розміщений на пагорбах високого правого берега Дніпра, обмежених з півночі Кловським яром, з півдня і заходу — схилами долини річки Либідь. Складається з кількох...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Києво-Печерська Лавра

    Києво-Печерська лавра — один з перших за часом заснування монастирів на Русі. Заснований в 1051 році при Ярославі Мудрому монахом Антонієм, родом з Любеча. Співзасновником Печерського монастиря став один з перших учнів...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Караїмська кенаса у Києві

    Караїмська кенаса в Києві була побудована в 1902 році за проектом архітектора Владислава Городецького. Гроші на будівництво цієї культової споруди виділили «тютюнові королі» — брати Коген. Соломон Коген у той час...
    [Читать далее]

Последние публикации

Переяславська рада

Переяславська  рада

В 1653 до великої війни не дійшло, але становище для України було загрозливим. Кримський хан Іслам- Прей III уклав з Яном II Казиміром сепаратний мир і в будь-яку мить міг повести татарські війська на Україну. За таких умов орієнтація на Московське царство ставала неминучою. 1 жовтня 1653 Земський собор прийняв рішення про прийняття Запорозького війська під протекторат царя, що фактично означало вступ Московської держави у війну проти Річі Посполитої.

У січні 1654 відбулася Переяславська рада, у якій взяв участь також київський полковник О Пішко. За її рішеннями Україна визнавалася козацькою державою на чолі з гетьманом, під верховною владою Московського царя. Українська сторона погоджувалася, що до деяких найважливіших міст, перш за все до Києва, цар надішле своїх воєвод та гарнізони. Після укладання Переяславської угоди В. Бутурлін, голова московського посольства, розіславши по містах України стольників і дворян д\я прийняття присяги на вірність царю, особисто приїхав до Києва. 16 січня загін у тисячу козаків Київського полку зустрів його на лівому березі і супроводжував до Золотих воріт, де назустріч вийшли міщани і духовенством. Присягу приймав стольник В. Кикін.

За рішеннями Пережлівоської ради новий статус Киева виглядав почесно, а введення в місто московської залоги під час жорстокої війни з Польщею мало навіть вітатися міщанами як повна гарантія безпеки. Не всі в Кін ні були задоволені утвердженням над містом верховної влади царя. Йдеться, зокрема, про вище духовенство, насамперед митрополита С. Косова та печорського архімандрита Й. Тризни. Проте єдності серед українського духовенства не було і більшість пересічних священиків і ченців приймали присягу Москві, здебільшого щиро вважаючи, що краще бути під православним царем, ніж під католицьким королем.

Водночас до Києва рухалися і московські війська з призначеним київським воєводою князем Ф. Куракіним та його помічником князем Ф. Волконським. Для тогочасних киян було небайдужим, що в їх місто призначено родовитих князів, першого з литовського великокнязівського дому Гедиміновичів, другого — З Чорнігово-Сіверських І’юриковичів (Ольговичів), майже всі прямі предки якого (від князя Ігоря до Михайла Всеволодовича) у дотатарські часи перебували на великокнязівському престолі міста.

/>

Комментарии запрещены.