Київ - столиця незалежної України
  • 27.03.2018
    Київська фортеця

    Київська фортеця — комплекс фортечних споруд ХVIII-XIX ст., розміщений на пагорбах високого правого берега Дніпра, обмежених з півночі Кловським яром, з півдня і заходу — схилами долини річки Либідь. Складається з кількох...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Києво-Печерська Лавра

    Києво-Печерська лавра — один з перших за часом заснування монастирів на Русі. Заснований в 1051 році при Ярославі Мудрому монахом Антонієм, родом з Любеча. Співзасновником Печерського монастиря став один з перших учнів...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Караїмська кенаса у Києві

    Караїмська кенаса в Києві була побудована в 1902 році за проектом архітектора Владислава Городецького. Гроші на будівництво цієї культової споруди виділили «тютюнові королі» — брати Коген. Соломон Коген у той час...
    [Читать далее]

Последние публикации

Плоське

Плоське

Історична місцевість між Щока ви цоку та Юрковицею з Лисою горою і київською гаванню (за давньоруських часів Почайною). Охоплює північну частину Подолу і простягається до Куренівки. Археологічні матеріали засвідчують наявність тут, попри періодичні повені, сталого життя, принаймні з часів трипільської культури. На П. за Київської Русі містився ремісничий район, який на півдні примикав до р. Глибочиця та споруджених над нею валів і стін, а з півночі (приблизно по лінії вул. Оленівської) був захищений лінією оборонних споруд, відомих як Стовп’є. Як північна частина Нижнього міста П. неодноразово, особливо під час князівських міжусобиць XII ст., ставала ареною жорстоких боїв. Знищена як житлова частина давнього Києва під час навали військ хана Батия 1240. Відродилася на початку XVI ст. під назвою Плоськоліська слобідка (або Лаоський Ліс). У 1539 згадується як село Плоське, яке в першій половині XVII ст. належало Кирилівському монастирю та кафедрі католицького єпископа. Поруч, під кручами схилів Татарки, на Йорданському струмку знаходився Йорданський монастир св. Миколи Чудотворця з храмом. На П. влітку 1651 точилися бої між козаками Київського полку, що захищали місто, та військами литовського гетьмана Я. Радзивілла. З 1787, після ліквідації Кирилівського монастиря, П. перебувало в державній власності. Під час великої пожежі 1811 було практично знищено. В процесі розпочатих після цього реконструкції і нової забудови ввійшло до складу Подолу. Впродовж першої третини XIX ст. отримало сучасну мережу вулиць: Кирилівську, Костянтин івську, Межиг-ірську, Волоську та Почайнинську, яких під прямим кутом перетинали Ярославська, Щекавицька, Введенська, Оболонська, Юрківська, Оленівська та під гострим кутом — Турівська (у старовинній місцевості Турець).

Вони згодом утворили окрему Плоську ділянку дореволюційного Києва, яка в 1917-19 разом з Куренів-кою та Пріоркою складала окремий Лаоський район. З межі XIX-XX ст. тут активно розвивалося промислове виробництво, чому сприяла наявність поблизу міської гавані. Тепер П. входить до складу Подільського району, північна частина якої утворює промзону.

/>

Комментарии запрещены.