Київ - столиця незалежної України
  • 02.04.2021
    Київська Русь

    Київська Русь — державне утворення слов’ян, яке існувало з IX до XIII століття на території, що охоплювала в часи найбільшої могутності територію від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів’їв...
    [Читать далее]

  • 02.04.2021
    Кий, Щек, Хорив та сестра їх Либідь (приблизно 5 ст. н.е)

    Згідно «Повісті временних літ» Нестора Літописця, Кий, Щек та Хорив були головами полянських родів. Троє братів побудували місто і нарекли його на честь старшого брата. [Читать далее]
    [Читать далее]

  • 02.04.2021
    Київ, столиця України

    Київ — столиця України, головний політичний, соціально-економічний, транспортний та науковий центр країни. Є окремою адміністративно-територіальною одиницею, не входить до складу Київської області. В Києві знаходяться...
    [Читать далее]

Плоське

Плоське

Історична місцевість між Щока ви цоку та Юрковицею з Лисою горою і київською гаванню (за давньоруських часів Почайною). Охоплює північну частину Подолу і простягається до Куренівки. Археологічні матеріали засвідчують наявність тут, попри періодичні повені, сталого життя, принаймні з часів трипільської культури. На П. за Київської Русі містився ремісничий район, який на півдні примикав до р. Глибочиця та споруджених над нею валів і стін, а з півночі (приблизно по лінії вул. Оленівської) був захищений лінією оборонних споруд, відомих як Стовп’є. Як північна частина Нижнього міста П. неодноразово, особливо під час князівських міжусобиць XII ст., ставала ареною жорстоких боїв. Знищена як житлова частина давнього Києва під час навали військ хана Батия 1240. Відродилася на початку XVI ст. під назвою Плоськоліська слобідка (або Лаоський Ліс). У 1539 згадується як село Плоське, яке в першій половині XVII ст. належало Кирилівському монастирю та кафедрі католицького єпископа. Поруч, під кручами схилів Татарки, на Йорданському струмку знаходився Йорданський монастир св. Миколи Чудотворця з храмом. На П. влітку 1651 точилися бої між козаками Київського полку, що захищали місто, та військами литовського гетьмана Я. Радзивілла. З 1787, після ліквідації Кирилівського монастиря, П. перебувало в державній власності. Під час великої пожежі 1811 було практично знищено. В процесі розпочатих після цього реконструкції і нової забудови ввійшло до складу Подолу. Впродовж першої третини XIX ст. отримало сучасну мережу вулиць: Кирилівську, Костянтин івську, Межиг-ірську, Волоську та Почайнинську, яких під прямим кутом перетинали Ярославська, Щекавицька, Введенська, Оболонська, Юрківська, Оленівська та під гострим кутом — Турівська (у старовинній місцевості Турець).

Вони згодом утворили окрему Плоську ділянку дореволюційного Києва, яка в 1917-19 разом з Куренів-кою та Пріоркою складала окремий Лаоський район. З межі XIX-XX ст. тут активно розвивалося промислове виробництво, чому сприяла наявність поблизу міської гавані. Тепер П. входить до складу Подільського району, північна частина якої утворює промзону.

/>

Комментарии запрещены.