Київ - столиця незалежної України
  • 03.08.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 03.08.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. Монголо-татарам вдалося...
    [Читать далее]

  • 03.08.2018
    Київ — столиця Київської Русі

    З IX і до початку XIII століття Київ — столиця Русі, державного утворення східних слов’ян і русів. У 882 р. в Києві відбувається зміна династій. До Києва зі своїм військом входить Олег (Вещій). Запросивши князів Аскольда і Діра...
    [Читать далее]

Последние публикации

Політика українського керівництва

Політика  українського керівництва

За таких умов політика українського керівництва ставала дедалі самостійнішою, що не залишилося непоміченим на Заході, про що свідчать візити до Київа 5 липня канцлера ФРН Г. Коля і перебування в столиці 2 серпня Президента США Дж. Буша- старшого. їх місії зводилися до того, щоб переконати українське керівництво не сприяти подальшій деструкції СРСР. Але настрої соціально активних груп населення радикалізувалися вже настільки, що можна було проголосити незалежність республіки. Процес розпаду СРСР був прискорений заколотом, так званим "путчем", у Москві 19 серпня 1991. В Києві мали місце окремі стихійні антипутчиські мітинги, масовість яких день у день зростала. 21 серпня перемога демократично-ироєльцинських сил у Москві стала очевидною і о 22.00 А. Кравчук виступив по радіо і телебаченню з промовою щодо провалу путчу. Першою фігурою в Росії став герой серпневих подій Б. Єльцин.

Керівництво КПУ опинилося в стані повної деморалізації, тоді як провідники національно-демократичних сил слушно вирішили, що кращої нагоди для проголошення незалежності України може й не бути, Тому на скликаній на 24 серпня позачерговій сесії Верховної Ради УРСР дванадцятого скликання Народна Рада (об’єднання національно налаштованих депутатів) перейшла в рішучий наступ. Під вечір цього дня ухвалено Акт проголошення незалежності України та низку постанов принципового значення, зокрема про департизацію державних органів, армії, правоохоронних органів тощо. Також прийнято закон про надання додаткових повноважень голові Верховної Ради УРСР — Л.М. Кравчуку, який підносив його владу фактично до презітденеького ріння. 4 вересня 1991 над будинком Верховної Ради піднято жовто-блакитний прапор, у січні 1992 його затверджено як державний.

1 грудня за незалежність України проголосувало 90,32% учасників референдуму, зокрема 92,8% киян. За спиною вже позбавленого будь-якої реальної влади М.С. Горбачова Президенти України та Росії і Голова Верховної Ради Бєларусі 8 грудня 1991 у Біловезькій пущі підписали угоду про ліквідацію СРСР та утворення Співдружності незалежних держав (СНД). Радянський Союз відійшов у небуття. Україна остаточно перетворилася на незалежну державу зі столицею Києвом, яку в цьому статусі її в досить короткий термін визнало світове співтовариство.

/>

Комментарии запрещены.