Політика українського керівництва

Політика  українського керівництва

За таких умов політика українського керівництва ставала дедалі самостійнішою, що не залишилося непоміченим на Заході, про що свідчать візити до Київа 5 липня канцлера ФРН Г. Коля і перебування в столиці 2 серпня Президента США Дж. Буша- старшого. їх місії зводилися до того, щоб переконати українське керівництво не сприяти подальшій деструкції СРСР. Але настрої соціально активних груп населення радикалізувалися вже настільки, що можна було проголосити незалежність республіки. Процес розпаду СРСР був прискорений заколотом, так званим "путчем", у Москві 19 серпня 1991. В Києві мали місце окремі стихійні антипутчиські мітинги, масовість яких день у день зростала. 21 серпня перемога демократично-ироєльцинських сил у Москві стала очевидною і о 22.00 А. Кравчук виступив по радіо і телебаченню з промовою щодо провалу путчу. Першою фігурою в Росії став герой серпневих подій Б. Єльцин.

Керівництво КПУ опинилося в стані повної деморалізації, тоді як провідники національно-демократичних сил слушно вирішили, що кращої нагоди для проголошення незалежності України може й не бути, Тому на скликаній на 24 серпня позачерговій сесії Верховної Ради УРСР дванадцятого скликання Народна Рада (об’єднання національно налаштованих депутатів) перейшла в рішучий наступ. Під вечір цього дня ухвалено Акт проголошення незалежності України та низку постанов принципового значення, зокрема про департизацію державних органів, армії, правоохоронних органів тощо. Також прийнято закон про надання додаткових повноважень голові Верховної Ради УРСР – Л.М. Кравчуку, який підносив його владу фактично до презітденеького ріння. 4 вересня 1991 над будинком Верховної Ради піднято жовто-блакитний прапор, у січні 1992 його затверджено як державний.

1 грудня за незалежність України проголосувало 90,32% учасників референдуму, зокрема 92,8% киян. За спиною вже позбавленого будь-якої реальної влади М.С. Горбачова Президенти України та Росії і Голова Верховної Ради Бєларусі 8 грудня 1991 у Біловезькій пущі підписали угоду про ліквідацію СРСР та утворення Співдружності незалежних держав (СНД). Радянський Союз відійшов у небуття. Україна остаточно перетворилася на незалежну державу зі столицею Києвом, яку в цьому статусі її в досить короткий термін визнало світове співтовариство.