Київ - столиця незалежної України
  • 27.03.2018
    Київська фортеця

    Київська фортеця — комплекс фортечних споруд ХVIII-XIX ст., розміщений на пагорбах високого правого берега Дніпра, обмежених з півночі Кловським яром, з півдня і заходу — схилами долини річки Либідь. Складається з кількох...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Києво-Печерська Лавра

    Києво-Печерська лавра — один з перших за часом заснування монастирів на Русі. Заснований в 1051 році при Ярославі Мудрому монахом Антонієм, родом з Любеча. Співзасновником Печерського монастиря став один з перших учнів...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Караїмська кенаса у Києві

    Караїмська кенаса в Києві була побудована в 1902 році за проектом архітектора Владислава Городецького. Гроші на будівництво цієї культової споруди виділили «тютюнові королі» — брати Коген. Соломон Коген у той час...
    [Читать далее]

Последние публикации

Радянське керівництво

Радянське  керівництво

Якщо відповідальність за руйнацію споруд Києва лежить переважно на радянському керівництві, то ще небачене за масштабами в світовій історії систематичне знищення мешканців міста здійснювалося окупаційною владою. 23 серпня рейхєміністр окупованих східних областей видав наказ про вжиття надзвичайних каральних заходів щодо населення на окупованих територіях СРСР. 29 вересня 1941 почався масовий розстріл київських євреїв у Бабиному Яру. Загалом під час окупації міста тут було знищено близько 100 тис. осіб єврейської національності, учасників опору, військовополонених та інших категорій громадян.

Паралельно з Бабиним Яром розгорталася трагедія в концентраційних таборах радянських військовополонених на околицях міста. Два найбільші з них знаходилися в Дарницькому лісі, де було закатовано близько 70 тисяч людей, ЗО тисяч загинуло в Сирець-кому концтаборі. Тисячі людей знищено в таборах смерті на Мишоловці, на території ДОКу, вулицях Керосинній, Інститутській та в інших місцях. Окупанти широко практикували страти заручників "з приводу актів саботажу". Розстрілювалося по сотні, а подекуди і кілька сотень ні в чому не винних мешканців міста.

Сподіваючись рано чи пізно відновити українську державність, "мельниківці", на відміну від "бандерівців", не ризикували вступати з фашистами у відверту конфронтацію і утворили в Києві лояльну до німців міську адміністрацію з управою, яку 23 вересня очолив відомий історик, професор І. Оглоблін. 4 жовтня 1941 в Києві відновлено Українську національну раду, головою якої було обрано ректора Політехнічного інституту М. Величковського. До її проводу ввійшли також заступник голови проводу ОУН-М, поет і археолог О. Ольжич, поетеса О. Теліга, сестра Лесі Українки І. Косач-Борисова та деякі інші відомі в українських колах особи. їх діяльність було спрямовано на відродження національно-культурних закладів та установ, сприяння пожвавленню українського культурного життя.

Але за умов окупації населення турбувало перш за все, як прогодуватися. З перших днів окупації в місті гостро постала проблема безробіття. З 6 жовтня почала діяти біржа праці, а 24 жовтня явка на неї стала обов’язковою. Окупаційні влада запровадила примусову працю. 11 січня 1942 розповсюджено інформацію про початок підготовки працездатного населення міста до відправки на роботи до Німеччини. До кінця січня велася пропаганда з метою заохочення добровільного від’їзду до Німеччини, але бажаючих було небагато. 13 лютого 1942 нацисти розпочали примусовий вивіз українського населення з окупованих територій на працю до Німеччини. Всього за часи окупації з Києва вивезено понад 100 тис. чоловік.

/>

Комментарии запрещены.