Київ - столиця незалежної України
  • 02.01.2019
    Київська Русь

    Київська Русь — державне утворення слов’ян, яке існувало з IX до XIII століття на території, що охоплювала в часи найбільшої могутності територію від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів’їв...
    [Читать далее]

  • 02.01.2019
    Кий, Щек, Хорив та сестра їх Либідь (приблизно 5 ст. н.е)

    Згідно «Повісті временних літ» Нестора Літописця, Кий, Щек та Хорив були головами полянських родів. Троє братів побудували місто і нарекли його на честь старшого брата. [Читать далее]
    [Читать далее]

  • 02.01.2019
    Київ, столиця України

    Київ — столиця України, головний політичний, соціально-економічний, транспортний та науковий центр країни. Є окремою адміністративно-територіальною одиницею, не входить до складу Київської області. В Києві знаходяться...
    [Читать далее]

Последние публикации

Радянське керівництво

Радянське  керівництво

Якщо відповідальність за руйнацію споруд Києва лежить переважно на радянському керівництві, то ще небачене за масштабами в світовій історії систематичне знищення мешканців міста здійснювалося окупаційною владою. 23 серпня рейхєміністр окупованих східних областей видав наказ про вжиття надзвичайних каральних заходів щодо населення на окупованих територіях СРСР. 29 вересня 1941 почався масовий розстріл київських євреїв у Бабиному Яру. Загалом під час окупації міста тут було знищено близько 100 тис. осіб єврейської національності, учасників опору, військовополонених та інших категорій громадян.

Паралельно з Бабиним Яром розгорталася трагедія в концентраційних таборах радянських військовополонених на околицях міста. Два найбільші з них знаходилися в Дарницькому лісі, де було закатовано близько 70 тисяч людей, ЗО тисяч загинуло в Сирець-кому концтаборі. Тисячі людей знищено в таборах смерті на Мишоловці, на території ДОКу, вулицях Керосинній, Інститутській та в інших місцях. Окупанти широко практикували страти заручників "з приводу актів саботажу". Розстрілювалося по сотні, а подекуди і кілька сотень ні в чому не винних мешканців міста.

Сподіваючись рано чи пізно відновити українську державність, "мельниківці", на відміну від "бандерівців", не ризикували вступати з фашистами у відверту конфронтацію і утворили в Києві лояльну до німців міську адміністрацію з управою, яку 23 вересня очолив відомий історик, професор І. Оглоблін. 4 жовтня 1941 в Києві відновлено Українську національну раду, головою якої було обрано ректора Політехнічного інституту М. Величковського. До її проводу ввійшли також заступник голови проводу ОУН-М, поет і археолог О. Ольжич, поетеса О. Теліга, сестра Лесі Українки І. Косач-Борисова та деякі інші відомі в українських колах особи. їх діяльність було спрямовано на відродження національно-культурних закладів та установ, сприяння пожвавленню українського культурного життя.

Але за умов окупації населення турбувало перш за все, як прогодуватися. З перших днів окупації в місті гостро постала проблема безробіття. З 6 жовтня почала діяти біржа праці, а 24 жовтня явка на неї стала обов’язковою. Окупаційні влада запровадила примусову працю. 11 січня 1942 розповсюджено інформацію про початок підготовки працездатного населення міста до відправки на роботи до Німеччини. До кінця січня велася пропаганда з метою заохочення добровільного від’їзду до Німеччини, але бажаючих було небагато. 13 лютого 1942 нацисти розпочали примусовий вивіз українського населення з окупованих територій на працю до Німеччини. Всього за часи окупації з Києва вивезено понад 100 тис. чоловік.

/>

Комментарии запрещены.