Розгін державної думи

Розгін  державної думи

Розгін державної думи 3 червня 1907 викликав глибоке обурення громадськості. В Кисні на знак протесту 4 червня відбулися окремі страйки. Більшого розголосу набуло повстання солдатів 21-го саперного батальйону і С’елешїнського піхотного полку, підбурених есерівськими активістами. Воно почалося в ніч на 5 червня у Сирецькпх таборах, на околиці міста. Проте виступ було придушено на самому початку, заарештовано 258 військовослужбовців нижніх чинів, з яких 101 віддано до суду. Всі вони зазнали жорстокого покарання, причому шістьох розстріляли.

Почалася так звана “столипінська реакція”. Діяльність політичних партій завмирала. Проте 1908 відбулося об’єднання майже всіх українських національно-культурних груп та нерадикальних партій на засадах автономізму, конституціоналізму та парламентаризму. Наслідком цього стало утворення в Києві Товариства українських поступовців (ТУП). Варто відзначити багатобічну діяльність створеного за ініціативою групи вчених, згуртованих навколо журналу “Киевская старина” на межі 1906-1907, Українського наукового товариства на чолі з М. Грушевським. Членами ион, пули Антонович, Д. Баталій, М. Біляшівський, М. Василенко. Ф. Вовк, М. Возник, Б. Грінченко, О. Єфименко, П. Житецький, В. Іконніков, І. Каманін, О. Лазаревський, О. Левицький, О. Лобода, С. Маслов, В. Перетц, В. Щербина, І. Франко. Протягом 1907-17 воно видало 29 томів наукових праць і 18 томів “Записок УНТ”, влаштувало чимало дискусій та публічних засідань з заслуховуванням наукових доповідей.

Напередодні Першої світової війни увагу майже всього світу до Києва привернули дві події – вбивство П. Столи ні на та справа М. Бейліса. П. Столипін, призначений у липні 1906 на посаду голови Ради Міністрів Росії, придушивши революційні виступи, почав проводити масштабну аграрну реформу. 1 вересня 1911 у Міському театрі київський анархіст Д. Багров на очах Миколи II, вищих урядовців і багатьох глядачів в антракті підійшов до П. Столипіна і майже впритул зробив кілька пострілів. Терориста миттєво схопили, відвезли у Косий Капонір і після нетривалого слідства розстріляли.

Факт вбивства найвищого урядовця, який користувався у поміркованих власницьких колах широкою популярністю, євреєм сприяло загостренню антисемітизму. Свідченням цьому стала сумнозвістна справа М.М. Бейліса, звинуваченого праворадикальней організаціями (“Чорная сотня”, “Союз русского народа”, “Союз Михаила архангела”) у вбивстві з ритуально-іудейськими цілями православного хлопчика А. Ющіпкької  тіло якого було знайдено в березні 1911 на Куренівці, Антисеміти поширювали чутки, нібито євреї вбивають християнських дітей і використовують їх крої! у релігійних обрядах.