Стрілянина в Києві

Стрілянина  в Києві

На кілька годин стрілянина в Києві вщухла. Але по полудні зненацька з лівого берега Дніпра по місту почала бити артилерія. Вранці цього дня, 22 січня, передові радянські частини з бронепоїздами під командуванням ІО. Коцюбинського зайняли Дарницю, мости через Дніпро і невдовзі опанували всю залізничну колію до міського вокзалу. Водночас з півночі в Київ вступали загоїш "червоних козаків" В. Примакова. За таких умов становище Центральної Ради стало безнадійним – рештки її сил могли бути оточеними в центрі міста. В ніч з 26 на 27 січня 1918 Кабінеї міністрів та Мала рада в супроводі близько З тисяч вояків залишили Київ, вирушивши на захід, на Ковель, де стояли німецькі частини.

29 січня (11 лютого за новим стилем, який з цього часу став в Україні офіційним) в Києві проголосили Українську робітничо-селянську республіку, а наступного дня з Харкова сюди прибув радянський уряд. Ще за кілька днів до того М. Муравйов віддав своїм військам наказ – "нещадно знищити всіх офіцерів.

Тільки в перший день його хазяйнування було розстріляно від 3 до 5 тисяч чоловік, переважно російських офіцерів та українських старшин, а також тих, хто мав посвідки Центральної Ради, представників духовенства (зокрема митрополита Київського Володимира), окремих громадських діячів. Жорстокості були настільки вражаючими і безпідставними, що навіть Київська рада, робітничих та солдатських депутатів 28 січня (10 лютого) прийняла спеціальну резолюцію з осудом масових самочинних розправ над мешканцями міста.

Більшовицька влада в Києві цього разу протрималася тільки три тижні. В дні, коли її гармати бомбардували місто, в Бресті делегація УНР, очолювана О. Севрюком та М. Любинським, наближалася до порозуміння з німецькими та австрійськими дипломатами. Мирну угоду підписано в ніч з 8 на 9 лютого, за кілька годин до того, як до Бреста надійшло повідомлення про захоплення Києва більшовиками.