Київ - столиця незалежної України
  • 03.08.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 03.08.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. Монголо-татарам вдалося...
    [Читать далее]

  • 03.08.2018
    Київ — столиця Київської Русі

    З IX і до початку XIII століття Київ — столиця Русі, державного утворення східних слов’ян і русів. У 882 р. в Києві відбувається зміна династій. До Києва зі своїм військом входить Олег (Вещій). Запросивши князів Аскольда і Діра...
    [Читать далее]

Последние публикации

Трансформація соціально-економічної системи

Трансформація  соціально-економічної системи

На межі 20-30-х pp. у СРСР здійснено масштабну трансформацію всієї соціально-економічної системи. Суть її полягала в тому, що пануючій партійній номенклатурі під керівництвом Й. Сталіна вдалося поширити практично на все населення країни не тільки свою політичну (як за часів І ІППу), й економічну владу. Завдяки проведению індустріалізації та колективізації в руках номенклатури зосередилася майже вся власність, що"була на території держави, а також всі підприємства, які будувалися.

В квітні 1928 словами: "Ми маємо ворогів внутрішніх, ми маємо ворогів зовнішніх. Про це не можна забувати, товариші, ні на хвилину", Й. Сталін порушив той хиткий і відносний внутрішній мир, який встановився у радянському суспільстві в середині 20-х pp. Відлунням цього заклику стала "Шахтинськії справа" (травень — липень 1928) та справа так званої "Пром партії" (листопад грудень 1930), які помітно вдарили по старим інженерно-технічним кадрам.

Відверте проголошення курсу на боротьбу з "внутрішнім ворогом" у 1928 вдарило і по українській національній інтелігенції, особливо по тих її представниках старої генерації, які колись конфронтували з більшовиками. Першим масштабним процесом, на якому звинувачення в антиралинськіи діяльності пов’язувалися зі звинуваченнями в націоналізмі, була сфабрикована справа "Спілки визволення України" (СВУ). Арешти про нідних українських учених, яким інкримінувалася приналежність до цієї організації, почалися в 1929. Серед 45 заарештованих відомих представників національної інтелігенції були такі постаті, як С. Єфремов, В. Чехівський, А. Ніковський, Л. С’тармцька-Черняхівська та ін. Більшисть з них постійно мешкала в Києві та Харкові. Процес відкрився 9 березня 1930 у залі Харківського оперного театру і тривав два місяці. Звинуваченим призначили різні терміни позбавлення волі.

Справа мала значні наслідки. Вона стала своєрідним сигналом до початку масових репресій проти національно орієнтованої інтелігенції в усіх областях України. Всього в зв’язку з справою СВУ було заарештовано близько 5 тис. людей (здебільшого наукових працівників, вузівських викладачів, вчителів, лікарів, студентів тощо), при тому що, крім Харкова та Києва, "відділення" цієї організації "виявлено" також в Одесі, Дніпропетровську, Полтаві, Чернігові, Вінниці, Миколаї ні та ін. містах.

/>

Комментарии запрещены.