Київ - столиця незалежної України
  • 13.08.2017
    Політична боротьба

    Політична боротьба на міському рівні впродовж 90-х pp. визначалася своїм драматизмом. У березні 1992 головою Київської міськдержадміністрації та представником Президента України в Києві став колишній голова Подільської...
    [Читать далее]

  • 13.08.2017
    Дзвіниця Дальніх печер

    Одна з найкращих барокових споруд XVIII ст. Закладена 1752, завершена у 1761. Будівельними роботами керував С.Д. Ковнір, автором проекту, імовірно, був П. Неєлов. Має 41 м у висоту; колись на ній висіло 9 дзвонів. Композицію споруди...
    [Читать далее]

  • 09.08.2017
    Інститутська вулиця

    Знаходиться в Липках і простягається від Хрещатика та Незалежності майдану, до Кловського узвозу. В давнину тут проходив Іванівський шлях від Лядської брами на південь, з’єднуючи старий Верхній Київ з Кловом і Печерськом....
    [Читать далее]

Последние публикации
Визначні пам'ятки Києва
Последние публикации

Вивчення народного фольклору й національної мови

Вивчення  народного фольклору й національної мови

Особливу увагу українські гуманітарії приділяли вивченню народного фольклору й національної мови, яскравим прикладом чого є "Історичні пісні українського народу" В. Антоновича та М. Драгоманова. Питання української мови висвітлювали в своїх працях також такі вчені, як П. Житецький, К. Михальчук, А. Кримський, В. Науменко. Найтісніше з лінгвістикою пов’язано українське літературознавство. Наслідками цих студій стали такі узагальнюючі праці, як "Нариси з історії української літератури XVII-XVIII ст." М. Петрова, "Історія українського С. Єфремова, а пізніше шеститомна "Історія української літератури" М.С. Грушевського.

У Києві працювали такі видатні економісти й суспільствознавці, як М. Зібер і М. Туган-Барановський, історик українського права М. Василенко, вчені-юристи М. Владимирський-Буданов, М. Іванишев, О. Кістяківський та ін. їх здобутки та певні поступки царського уряду в національно-мовному питанні уможливили розпочати 1907 в університеті викладання історії української літератури професорами А. Лободою та В. Перетнем, але з посиленням реакції ці курси було відмінено.

Водночас предметом вітчизняної суспільно-гуманітарної науки не були виключно українознавчі дисципліни, а також історія й культура інших, як європейських, так і східних народів. Перш за все необхідно згадати видатного фахівця з античної історії, перекладача давньогрецьких авторів (Геродота, Страбона, Полібія та ін.) Ф. Міщенка. Саме у київський період свого життя І. Анненський почав працю над перекладами трагедій Свріпіда. Вагомий внесок у розвиток вітчизняної історичної науки зробив професор університету, член Старої громади І. Лучицький. Основні його наукові інтереси були зосереджені на історії Західної Європи. Особливо слід згадати фундаментальні орієнталістичиі праці сходознавця світового рівня А. Кримського, зокрема такі, видані вже на початку XX ст., як тритомна "Історія арабів та арабської літератури, світської і духовної", тритомна "Історія Персії, її літератури та дервіської теософії", двотомна "Історія Туреччини та її літератури".

/>

Комментарии запрещены.