Київ - столиця незалежної України
  • 13.08.2017
    Політична боротьба

    Політична боротьба на міському рівні впродовж 90-х pp. визначалася своїм драматизмом. У березні 1992 головою Київської міськдержадміністрації та представником Президента України в Києві став колишній голова Подільської...
    [Читать далее]

  • 13.08.2017
    Дзвіниця Дальніх печер

    Одна з найкращих барокових споруд XVIII ст. Закладена 1752, завершена у 1761. Будівельними роботами керував С.Д. Ковнір, автором проекту, імовірно, був П. Неєлов. Має 41 м у висоту; колись на ній висіло 9 дзвонів. Композицію споруди...
    [Читать далее]

  • 09.08.2017
    Інститутська вулиця

    Знаходиться в Липках і простягається від Хрещатика та Незалежності майдану, до Кловського узвозу. В давнину тут проходив Іванівський шлях від Лядської брами на південь, з’єднуючи старий Верхній Київ з Кловом і Печерськом....
    [Читать далее]

Последние публикации
Визначні пам'ятки Києва
Последние публикации

Всехсвятська церква

Всехсвятська  церква

Церква Всіх Святих над Економічною брамою (вул. Січневого повстання, 21). Споруджена у 1696-98 коштом гетьмана І. Мазепи, герб якого прикрашав північний фасад над брамою (нещодавно відновлений). Церкву споруджував талановитий, але невідомий на ім’я архітектор, якому, за стилістичними ознаками, мабуть, належать Георгіївський собор Видубицького монастиря, Феодосіївська церква та деякі інші будівлі. Храм зведено над бічною господарською брамою монастиря, яка вела на Економічну вулицю. Через неї здебільшого завозили продукти та будівельні матеріали. Але споруда справляє піднесене, урочисте враження. Вона побудована за звичайною схемою українських хрещатих п’ятидільних церков, проте вирізняється бездоганними пропорціями, співвідношенням мас і гарним обрисом пірамідального силуету. В першому ярусі влаштовано браму проїзду.

Сходи на другий ярус ведуть з півдня до західною входу в церкву. Спочатку вони були відкриті або мали дах на дерев’яних стовпах. Приміщення церкви добре освітлено завдяки великій кількості вікон у стінах і в п’ятьох світлових барабанах бань. Під підлогою у шарі піску встановлено ряди порожніх горщиків-голосників, які відіграють роль резонаторів звуку. Фасади пластично декоровано лопатками, карнизами та лиштвами вікон. Оригінальні капітелі пілястр мають характерний виріз з перегорнутими волютами, закрученими до середини.

Церкву дуже пошкоджено пожежею 1718, але вже до 1721 капітально відремонтовано, зі сходу прибудовано ризницю, а з заходу — закритий притвор зі сходами. Бл. 1742 до притвору з південного боку прибудовано ґанок у вигляді невеликої аркади з фронтоном, який має чудове ліплення. У церкві встановлено триярусний іконостас, перероблений лаврськими сніцарями Іларіоном та Солофеїлом з іконостаса якоїсь іншої церкви. На північних та південних дверях написані імператор Костянтин Великий та великий князь Київський Володимир Святославич. У 1903 з Трапезної палати перенесено два мармурові кіоти з мозаїчними зображеннями, 1904 здійснено капітальний ремонт, позолочено верхи. Новий стінопис виконали 1906 учні Лаврської іконописної майстерні під керівництвом Івана Іжакевича. Він вирізняється підвищеною декоративністю та переважанням орнаментальних мотивів. У 20-х pp. XX ст. церква перейшла до Всеукраїнського музейного містечка, нині — музейний об’єкт Національного заповідника.

Трапезна XIX ст. (нова) з церквою св. Антонія і Феодосія (вул. Січневого повстання, 21). Стоїть на Соборній площі на південний схід від Успенського собору. Стару трапезну, споруджену в 1684-94 у чудових формах українського бароко, незважаючи на обурення шанувальників старожитностей, знесено за наказом монастирського керівництва на початку 90-х pp. XIX ст. Від неї залишились тільки фрагменти північної та західної стін з порталом і кухня. У 1893- 95 на місці зруйнованої архітектор Володимир Ніколаєв звів у псевдо-візантійському стилі нову велику трапезну з прибудованою до її східного торця церквою в ім’я св. Антонія і Феодосія Печерських. Двоповерхова на підвалі, прямокутна в плані трапезна має на першому поверсі великий зал, розділений колонами на три компартименти; планування другого поверху коридорне, дворядне. Квадратна в плані церква з напівциркульною апсидою та прилеглими до неї об’ємами ризниці та дияконника перекрита 20-кетровою напівсферичною банею. Над західним входом міститься мініатюрна дзвіниця. Споруда органічно ввійшла до ансамблю Верхньої лаври і збагатила його.

Внутрішнє оформлення церкви та палати виконано під керівництвом архітектора О. Щусєва. За його проектом було встановлено іконостас і розмічено стіни під живопис. Сюжетні та орнаментальні настінні розписи в техніці олійного живопису в інтер’єрі виконали художники І. їжакевич, Г. Попов, В. Верещагін, В. Данилов та А. Лаков. Розписи трапезної палати завершено 1903, церкви — 1910. З 1911 поруч з трапезною знаходяться поховання вбитого в Києві П.А. Столипіна — чорний хрест над чорною плитою, а також Кочубея та Іскри, страчених гетьманом І. Мазепою в 1708.

В 1923 трапезну палату передано Губполітпросвіті для лекційної зали, проте сама церква була у користуванні релігійної громади до 1930. У 1941 трапезна постраждала під час вибуху Успенського собору. Ремонтно-реставраційні роботи на фасадах в цілому завершено 1956, відновлення інтер’єру проводилось впродовж 1976-80. У 60-80-ті pp. XX ст. у трапезній містився музей атеїзму з маятником Фуко. З 1990 у храмі регулярно правиться церковна служба. З 1992 він став кафедральним собором Києва Української православної церкви Московського патріархату.

/>

Комментарии запрещены.