Головний залізничний вокзал міста, споруджений в заплаві р. Либідь. Перед ним розташована Вокзальна площа, від якої в бік Шевченки Тараса булі пару веде вул. Комінтерна (колишня Безаківська). В 1857 видано концесію на будівництво залізниці між Києвом та Одесою з подальшим її продовженням до Курська. Але це, як і повторна видача аналогічної концесії у 1863, результатів не дало. Тоді будівництво залізниці Одеса – Київ – Курськ почало здійснюватися за державний рахунок і в лютому 1870 відкрито регулярний залізничний зв’язок між Києвом і Балтою на відрізку у 428 верст. Невдовзі почався рух по лінії Київ – Курськ до залізниці, що вела з Москви на південь, та до Одеси через Балту. У 1868-70 у Києві побудовано (трохи осторонь сучасного, ближче до р. Либідь) перший залізничний вокзал у стилі англійської готики (архітектор І.С. Вишневський).
Проект нового, масштабнішого Київського вокзалу (архітектор В.О. Щуко) затверджено 1913 і в 1914 закладено його фундаменти. Але Перша світова війна загальмувала будівельні роботи. В 1925 питання про будівництво нового вокзалу у Києві постало знову.
На оголошеному конкурсі 1927 виграв проект київського архітектора О.М. Вербицького, 7 листопада 1927 відбулося урочисте закладання фундаменту. Основні будівельні роботи велися з 1929, і в 1932 нову будівлю вокзалу здано в експлуатацію. Вокзал сильно постраждав під час Великої Вітчизняної війни, після якої був відновлений приблизно у своєму довоєнному вигляді. Розбудова його мережі та облаштування Вокзальної площі відбувалося у 1954-55, 1967-69 та 1978- 80. Масштабні роботи по його оновленню відповідно до сучасних вимог техніки і дизайну проведено в 2000-2001 у зв’язку з заходами на честь 10-ї річниці незалежності України.