Одна з головних площ Печерська. Розташована між вулицями М. Грушевського, Московською, Січневого повстання та Інженерним провулком. Сформувалася в другій половині XIX ст. в північній частині Фортеці Печорської (нової), перед спорудженою у 1846-50 Микільською брамою. На неї виходять корпус і мур завод) Арсенал, посічені кулями під час боїв кінця 1917 – початку 1918, метро "Арсенальна" та будинок колишніх Микільських казарм. В 1914 тут встановлено пам’ятник ворогам І. Мазепи – полковнику І. Іскрі та генеральному судді В. Кочубею, що написали на гетьмана наклеп, якому Петро І не повірив і віддав їх Мазепі для розправи. Під час Громадянської війни пам’ятник було знищено, а на його п’єдесталі 1923 встановлено гармату, яка була на озброєнні про більшовицьки налаштованих робітників заводу Арсенал під час їх виступу проти Центральної Ради наприкінці січня 1918. Цей витвір дістав назву пам’ятника арсенальцям.
Площа та прилеглі до неї квартали стали місцем боїв в кінці жовтня – середині листопада 1917 та в січні 1918. Пробільшовицькі сили, які складалися переважно з робітників заводу Арсенал та окремих розташованих в межах Печерської фортеці військових частин, вранці 29 жовтня (11 листопада) 1917 атакували штаб Київського військового округу, який містився на Банковій вулиці, але були відкинуті. Бойові дії перекинулися з Липок на Печерськ, зокрема в район А. п. Між тим силам, вірним Центральній Раді під командуванням начальник,! Київського військового округу полковника В. Павленка, вдалося в наступні дні роззброїти і сили штабу округу, і про більшовицькі частини.
Однак через два місяці бої навколо заводу Арсенал спалахнули з новою силою. З наближенням до Києва частин Червоної Армії з Лівобережжя 15 (28) січня 1918 київські більшовики обрали ревком і наступного дня здійснили збройний виступ проти Центральної Ради. їх опорним пунктом став завод Арсенал. 17 (ЗО) січня вони контролювали вже значну частину території, запеклі бої тривали тиждень. Розташовані в Києві сили Центральної Ради змогли організувати опір, протримавшись до підходу гайдамацького коша Слобідської України на чолі з С. Петлюрою. Завдяки створеній внаслідок цього чисельній перевазі сил Центральної Ради червоні загони 21 січня (3 лютого) відступили до корпусів заводу Арсенал, але їхній опір було подолано і тут. До ранку наступного дня, після кривавого нічного бою, його корпуси зайняли українські національні сили під керівництвом С. Петлюри та В. Петрова, вчинивши жорстоку – розправу над червоногвардійцями. Але вже цього ж дня частини Червоної Армії зайняли станцію Дарниця і розпочали гарматний обстріл міста, заволодівши ним впродовж наступних днів.
В радянські часи в пам’ять про ці події на будинку старого корпусу заводу Арсенал, встановленого рельєф "Арсенальці на барикадах" (1961) та 1947 – пам’ятні дошки на фасаді одного з корпусів заводу (вул. Московська, 2) і цеху № 26. Свого сучасного вигляду А. п. (в радянські часи площа Героїв Арсеналу) набула після спорудження в середині 1935 у своїй центральній частині десятиповерхового житлового будинку в стилі радянського конструктивізму тих часів та відкриття 1960 станції метро "Арсенальна".