Історичне урочище у Печерському районі, в центральній частині Києва. Назва відома з кінця XI ст., коли тут утворився Кловськіїй монастир, і походить від Кловського струмка, який починався на Печерську, огинав Липка і впадав у р. Либідь. Назва, як припускають, походить від "той, що клекочить" ("бурхливий"). В останній третині XI ст. ігумен Печерського монастиря Стефан заснував на пагорбі над Кловським струмком монастир з кам’яним храмом Богородиці Влахернської, який, як і інші монастирі південніше давнього Києва, було пограбовано і спалено у червні 1096 половцями. Проте монастир швидко відродився і перетворився на одну з заможних київських чернечих обітелей. Був зруйнований восени 1240 військами Батия. Знову починає активно обживатися на початку XVIII ст. За часів І. Мазепи у К. насаджено Шовковичний (що відбито у назві вул Шовковична) та Виноградний сади, у 50-х pp. зводиться Юювський палац. У першій половині XIX ст. відбувається житлова забудова Кловського яру і прокладається сучасний Кловський узвіз. У 50-х pp. XX ст. остаточно створюється сучасна система вулиць з багатоповерховими будинками.