Люблінська унія 1569

Люблінська  унія 1569

Відповідно до норм магдебурзького права, міськими справами в Києві відав магістрат, який складався з радників ("радців") на чолі з війтом, що їх обирала міська громада. Провідну роль в ній відігравали знатні купецькі, "патріціанські" сім’ї. Для розгляду судових справ обиралися так звані лавники (судійська колегія). При необхідності кияни обирали також окремих посланців, ("сеньйорів"), які репрезентували місто перед великим князем чи королем.

Люблінська унія 1569, за якою Польща та Велике князівство. Литовське перетворювалися в єдину федеративну державу – Річ Посполиту, а українські землі, що раніше були під владою Вільно, передавалися під юрисдикцію Варшави, в становищі Києва принципово нічого не змінила. Магдебурзьке право було підтверджено місту спеціальним привілеєм. Проте польська адміністрація розгорнула процес: закріпачення українського селянства, що призвело до його відтоку на південь та численних козацько-селянських повстань,

Зовсім інші наслідки для життя міста мала Берестейська церковна унія 1596, коли більшість вищих православних ієрархів України та Бєларусі, при збереженні православного обряду, визнали над собою владу Римського папи і католицькі догмати. Це викликало обурення в православних колах, особливо в Києві. Проти унії рішуче виступила більшість монастирів, зокрема Києво-Печерський, який щойно отримав почесний статус лаври. На початку XVII ст. конфесійна конфронтація набувала все жорстокіших форм, що провокувалося переданням багатьох храмів, зокрема Софійського собору, уніатам та розширенням привілеїв католицького єпископа ("біскупа") за рахунок магістрату.

Протистояння з католиками та уніатами стимулювало консолідацію православної людності Києва. Знаменною віхою в його історії стало створення міського православного братства та відкриття при ньому в 1615-16 школи. Витоки Київського братства сягають глибини століть. Воно фактично вже існувало наприкінці XVI ст., про що свідчить заснування 1588 па Подолі Братського монастиря з Благовіщенською церквою. Очевидно, головним завданням цієї установи була соціальна допомога православних братчиків, підтримка хворих, вдів і сиріт.