Проходить від Незалежності майдану до Володимирського проїзду між Софійською площею та Михайлівською площею. Є частиною старовинного міського Житомирського шляху, що включав також Велику Житомирську вулицю та Артема вулицю. До спорудження комплексу "Присутственних місць" (1857) вони складали суцільну магістраль, після чого М. Ж. в. відокремилася й отримала сучасну назву (у 1963-90 носила ім’я більшовицького діяча П.П. Постишева).
Значною мірою зберігла забудову другої половини XIX – початку XX ст., яка репрезентує різноманітні архітектурні напрямки – від класицизму до модерну, а також нагадує про видатних історичних осіб. У садибі № 14 можна бачити одноповерховий з підвалом пізньокласичний особняк (1858), пізніше поряд з ним споруджено чотириповерховий прибутковий флігель (архітектор М.О. Вишневський, 1898- 1900). Вони належали корінникові іконописної майстерні О.І. Мурашку, тут жив його син О.О. Мурашко – відомий український живописець і педагог.
За допомогою художнього візерунку лицьової цегли декоровано будинки № 3 ( архітектор Г.П. Позняков, 1893-94; у дворі садиби містяться лазні кінця XIX ст.), № 13/10 (М.М. Гарденій, 1896; зберігся оригінальний металевий навіс над входом) та № 19 (П.І.Спар-ро, 1879). Садибою № 17 володів капітан В.М. Миклухо-Маклай – браг антрополога і мандрівника М.М. Миклухо-Маклая, герой Цусимської морської битви, на його замовлення архітектор М.Г. Артинов надбудував над первісною двоповерховою спорудою ще два поверхи з еркерами в необароковій стилістиці (1897). Чільна забудова садиби № 20 витримана в стилі "ренесанс" (архітектор М.М. Гарденій, 90-і pp. XIX ст.), тут на початку XX ст. містилося правління Київського відділення Товариства поширення освіти між євреями в Росії. Будинок № 12 (1913-14) оформлено в стилі модерн і прикрашено скульптурними деталями й барельєфною композицією, в нілму мешкав академік Б.М. Бабій. Наявний фасад чільного будинку № 7 також оздоблено елементами модерну, але основа забудови садиби складалася в середині XIX ст.; 1868 тут розпочало діяльність Київське відділення Російського музичного товариства. У будинку № 10 (1969) жили балетмейстер П.П. Вірський та архітектор Є.О. Мари пченко.