Київ - столиця незалежної України
  • 02.01.2019
    Київська Русь

    Київська Русь — державне утворення слов’ян, яке існувало з IX до XIII століття на території, що охоплювала в часи найбільшої могутності територію від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, і від верхів’їв...
    [Читать далее]

  • 02.01.2019
    Кий, Щек, Хорив та сестра їх Либідь (приблизно 5 ст. н.е)

    Згідно «Повісті временних літ» Нестора Літописця, Кий, Щек та Хорив були головами полянських родів. Троє братів побудували місто і нарекли його на честь старшого брата. [Читать далее]
    [Читать далее]

  • 02.01.2019
    Київ, столиця України

    Київ — столиця України, головний політичний, соціально-економічний, транспортний та науковий центр країни. Є окремою адміністративно-територіальною одиницею, не входить до складу Київської області. В Києві знаходяться...
    [Читать далее]

Последние публикации

Міська центральна клінічна лікарня

Міська  центральна клінічна лікарня

(Шовковична вул., 39/1). Розташована на схилі Кловського плато, між вулицями Шовковична та Мечнікова. Територія її становить 14 га, тут розміщено 13 корпусів, 32 клінічних і допоміжних відділення. В дорадянські часи це був муніципальний медичний заклад на міській землі, що діяв з 1875 і носив ім’я "цесаревича Олександра" — майбутнього царя Олександра III (Олек-сандрівська лікарня). Розбудовувалася й утримувалася міським коштом, а також на благодійні пожертви. Забудова в 1875-1917 здійснювалася за проектами міських архітекторів В. та І. Ніколаєвих, А. Геккера, О. Кривошеєва, міського інженера С. Смирнова. З 1922 лікарня звалася імені Жовтневої революції (Жовтнева лікарня), нині — Міська центральна клінічна лікарня. Ряд нових великих споруд з’явився тут у 70-80-х pp. XX ст. Нині в стаціонарі — близько 1500 ліжок. Відділення лікарні слугують на клінічні бази кафедр Національного медичного університету України.

Лікарняні споруди зосереджено на чотирьох терасах, що поступово підвищуються і сполучаються між собою серпантинними доріжками та сходами. Нижню терасу, біля червоної лінії вул. Мечнікова, займають поліклініка, ревмодиспансер, а також колишня пральня (тепер ремонтно-будівельна дільниця) та інші службові будівлі.

На другій терасі, неподалік від огорожі вздовж вул. Шовковичної, відновлено 2001-2002 зруйновану лікарняну церкву св. Михаїла, першого митрополита Київського (архітектор П. Балюк). Спершу цей храм споруджено в 1893-95 (архітектор В. Ніколаєв) коштом відомого київського благодійника М. Дегтярьова. 21 грудня 1898 (2 січня 1899) М. Дегтярьов помер і був похований біля північної стіни Михайлівської церкви. Невдовзі за проектами В. Ніколаєва храм значно розширено з півночі (1899) та з півдня (1900) симетричними апсидоподібними прибудовами з підвалами. В одному з підвалів сгояв саркофаг Дегтярьова, другий його вдова приготувала для власного поховання (померла в червні 1902). Надгробок М. Дегтярьова — масивний лабрадоритовий саркофаг з епітафією: «Здесь погребено тело строителя храма сего, почетного гражданина г. Киева, коммерции советника Михаила Парфентьевича Дегтярева». В 1901 за проектом В. Ніколаєва прибудовано триярусну дзвіницю. Вдале виконання прибудов сприяло враженню, нібито храм споруджувався одразу за єдиним проектом у "візантійському" стилі. В січні 1930 храм закрито, використовувався під клуб лікарні, наступного року був знесений. Залишався розвинений цоколь з підмурками, що його пізніше завалили землею.

З 90-х pp. XX ст. при М. ц. к. л. діє релігійна громада Української православної церкви. Цоколь Михайлівського храму було розчищено від землі та бруду. Під час розчистки влітку 1999 звільнено з-під завалів сходи до усипальниці М. Дегтярьова, де виявлено його саркофаг. Після відновлення церкви усипальницю М. Дегтярьова перетворено на внутрішню каплицю храму. Поховання Є. Депирьової не збереглося. Праворуч від Михайлівської церкви стоїть дерев’яна будівля колишньої контори (1888), де під час відбудови храму влаштовано тимчасову церкву.

На третій терасі лікарняної забудови, біля фронту вул. Шовковичної, міститься корпус колишньої богодільні при лікарні (1885) — нині реанімаційне приміщення, праворуч — колишній дитячий корпус (1891), де тепер — шкірне та венеричне відділення. Тут працював І. Потоцький – професор дерматовенеролог, на його честь встановлено меморіальну дошку. Наступний корпус, праворуч,- колишні університетські клініки (1885), де неврологічною клінікою завідували, зокрема, професори М. Лапинський та Б. Маньківський. За ним стоїть велика будівля діагностичного центру на місці перших лікарняних корпусів 1875, праворуч від неї — колишній пологовий будинок (1895, надбудова 1935), де діяла клініка пропедевтики внутрішніх хвороб на чолі з професором М. Губергріцем (тепер — Міський отоларінгологічний центр). Далі — гінекологічно-хірургічний корпус (1916, зберіг попереднє призначення), в якому працював професор-гінеколог Ф. Соколов, праворуч — колишній дитячий інфекційний корпус (1900, потім лікарняна аптека).

На четвертій терасі ліворуч — колишній жіночий терапевтичний корпус (1909), потім отоларінгологічне та офтальмологічне відділення, де працював професор -отоларінголог О. Коломійченко. Праворуч від нього — великий будинок-каре (1917, реконструкція 2000), споруджений для чоловічих терапевтичного і хірургічного відділень (нині урологічне відділення). Тут працював терапевт М. Стражеско. Далі розташований великий сучасний кардіологічний центр на 360 ліжок (архітектор О. Загниборода та ін., 1978), першим керівником якого був професор О. Грицюк. Праворуч від нього міститься інфекційний корпус (1900, сучасна прибудова — 70-і pp. XX ст.), де працював професор А. Зюков.

На терені лікарні встановлено бронзовий пам’ятник-бюст на лабрадоритовому постаменті на честь видатного терапевта В, Образцова, керівника терапевтичного відділення лікарні в 1887-1904 (скульптор М. Вронський, 1950), а також лабрадоритовий обеліск (1975) з написом: "Вечная память нашим товарищам, погибшим в годы Великой Отечественной войны",

/>

Комментарии запрещены.