Музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків

Музей  мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків

(Вул. Терещенківська, 15-17). Міститься в невеликому особняку, який своєю архітектурою нагадує венеціанське палаццо XVI ст. На фасаді, між вікнами другого поверху – рельєфне зображення герба давнього укр. роду Ханенків. Будинок належав останньому з нащадків цієї родини Б.І. Ханенку та його дружині Варварі Николівні. В ньому 1919 за Декретом радянської влади відкрито Київський музей західного та східного мистецтва, якому нині повернуто ту назву, яку заповідали фундатори музею Богдан та Варвара Ханен-ки. Завдяки багаторічній збиральницькій діяльності Ханенків колекція київського музею є найбільшою збіркою зарубіжного мистецтва в Україні.

Будинок зведено в 1887-88 (петербурзький архітектор Р.Ф. Мельцер). Зовні вражає красою своїх світлих стін, стриманістю архітектурних прикрас, що надають невеликій за розміром споруді ясність і гармонію. Інтер’єри особняка, їх архітектурно-художнє стильове рішення складалося впродовж 1889-95 (архітектори і художники Ф. Мельцер, П. Бойцов, В. Маркопі, О. Кривошеєв, В. Катарбипський, М. Врубель та ін.).

Адвокат за фахом Б. Ханенко ще в молоді роки потрапив у художнє середовище Петербурга, відвідував гурток генерал-майора Дружиніна, бував на виставках, спілкувався з сучасними художниками, вивчав історію мистецтв. Під час служби в Петербурзі в Анраксіному дворі – центрі торгівлі предметами старовини – він придбав перші твори для майбутньої колекції. В подальшому було придбано полотна італійців Ладзаріні, Франческіні, Лібері, Руопполі, голландців Вепіксата П. Брейгеля молодшого, які нині є окрасою експозиції музею. Після Петербурга було колекціонування у Варшаві, куди Б.І. Ханепка призначили 1876 членом Окружного суду. Більшість картин походила з знаменитої колекції графа Брюля.

В 1881 Б.І. Ханенко йде у відставку, щоб присвятити себе просвітництву і мистецтву. Почався найбільш плідний період у його колекціонерській діяльності, коли остаточно визначилися смаки і симпатії колекціонера. Він надає перевагу живописцям Нідерландів, Фландрії, Голландії та італійським майстрам кінця XIV-XVIII ст. Бере участь в аукціонах Відня, Берліна, Парижа, Мадрида. Але найбільш плідними були його поїздки до Італії. Бл. 100 унікальних полотен, значну кількість скульптурних творів та вироби прикладного мистецтва придбано з відомих фамільних колекцій принца Боргезе, герцога С.Є. Ді Вердура, графа Л. Паар, Л. Борг де Бальзан, М.А. Альберічі та ін. Придбані за кордоном твори стали найціннішим поповненням колекції. Рідкісні вівтарні образи майстрів Проторенесансу, полотна живописців раннього Відродження, "Портрет інфанти Маргарита" Веласкеса, "Поклоніння волхвів" і нині приносять славу музею.

В 1884 Ханенки переїздять до Киева. Здійснюючи свою заповітну мрію – створити у Києві загальнодоступний художній музей, облаштовують свій особняк під колекцію, яку науково обробляють, видають каталоги картин та альбоми фотокопій. Живопис і скульптура, гравюра, порцеляна і майоліка, старовинні меблі, великокняже і візантійське золото, російська ікона й українське ужиткове мистецтво, пам’ятки мистецтва Близького і Далекого Сходу – таке розмаїття ханенківської колекції.

Зібрану більш як за сорок років невтомної праці, безперервних пошуків і великих матеріальних витрат цінну колекцію разом з особняком та бібліотекою Б.І. Хапенко заповідав у 1917 Києву. Після його смерті справу по створенню художнього музею продовжила Варвара. Беручи до уваги’політичну ситуацію Києва, вона в грудні 1918 складає "Дарчу" на ім’я Всеукраїнської академії наук, у якій залишає всі основні положення "Заповіту" Богдана Івановича,- музей має служити просвітницькій справі і носити ім’я Ханенків. Улітку 1919 музей прийняв перших відвідувачів.

В подальші роки багатопрофільну колекцію родини Ханенків було розпорошено по "профільних" музеях Києва. Значних втрат зазнала вона під час Другої світової війни. Проте кращу її частину вдалося евакуювати і зберегти. В лютому 1945 твори музею повернулися до Києва. Незважаючи на непоправні втрати минулих десятиліть, колекція Ханенків і досі залишається найбільш цінною частиною музейного зібрання. Придбані Ханенками порівняно нечисленні, але рідкісні й унікальні пам’ятки мистецтва Японії, Китаю, Єгипту та інших країн Сходу залишаються окрасою східних колекцій.