(Вул. П. Саксаганського, 97). Створений 1987. Об’єднує чотири меморіальні музеї із заповідною територією, що має статус охоронної зони. Природними межами музею є меморіальні будинки забудови кінця XIX – початку XX ст., де проживали з родинами Леся Українка, М.В. Лисенко, П.М. Саксаганський, М.П. Старицький, які яскраво репрезентували українську поезію, драматургію, музику, театральне мистецтво.
В колекції музею, що налічує понад 40 тис. експонатів, представлено оригінальні меморіальні речі й архівні матеріали, живописні і книжкові твори другої половини XIX – початку XX ст. Серед них привертають увагу народні музичні інструменти з колекції Лисенка, прижиттєві портрети названих вище діячів та членів їх родин роботи відомих майстрів українського малярства, унікальні документи, що розповідають про долю цих родин, чудові взірці українських вишиванок матері Лесі Українки – Олени Пчілки. Об’єднані давньою дружбою, спільними творчими інтересами, активною громадянською позицією, спрямованою на піднесення національної самосвідомості, ці родини створили унікальний осередок української культури, який сучасники називали українським Парнасом. Скарби фондової збірки є підґрунтям наукових досліджень, допомагають відтворити у музейних залах атмосферу тієї доби.
Нині для відвідувачів відкрито три з чотирьох меморіальних музеїв. Після капітального ремонту будинку повністю поновлено експозицію музею Лесі Українки. Киянам добре відома експозиція музею Лисенка (у 1980-87 – в складі Театрального музею), значну її реекспозицію з доповненням та заміною експонатів проведено 1992, до 150-річчя композитора. У серпні 2002 відкрився після тривалої реставрації Будинок-музей Михайла Старицького з відтвореною меморіальною квартирою письменника, друга частина експозиції присвячена членам родини Старицьких. На часі створення музею Панаса Саксаганського та регенерація території охоронної зони, що дозволить остаточно сформувати повноцінний і сучасний культурний центр з розвинутою інфраструктурою.