Перемога радянських військ на Курській дузі

Перемога  радянських військ на Курській дузі

Перемога радянських військ на Курській дузі в липні 1943 створила умови для наступу сил Червоної армії на Україні. На кінець вересня 1943 700-кіломет-ровим фронтом вони вийшли на лінію Дніпра – від Гомеля до Запоріжжя. Німці створили потужну лінію оборони вздовж високого правого берега Дніпра, так званий "Східний вал", центральною ланкою якого був Київ. Гітлер поклявся, що радянські війська ніколи не просунуться західніше Дніпра, який стане східним кордоном рейху. Але війська І Українського фронту під командуванням генерала армії М.Ф. Батуті на, що вийшли в районі Києва до Дніпра наприкінці вересня 1943, форсували його в кількох місцях. 29 вересня визволено Дарницю. На ЗО вересня Червона армія мала на правому березі Дніпра поблизу Києва вже 9 плацдармів. Не всі з них вдалося в наступні дні втримати, але на двох найважливіших – Лютезькому північніше Києва і Букринському біля Канєва – вдалося міцно закріпитися.

Спочатку як основний розглядався Букринський плацдарм, де почали зосереджуватися сили 40, 27 і З гвардійської танкової армій. Але наступальні операції, здійснені з нього за наказом Ставки 12-15 і 21-23 жовтня, вагомих результатів не дали. Німці створили в цьому районі потужну оборону, а невеликі розміри Букринського плацдарму та пересічена місцевість заважали розгортанню військової бронетехніки. Між тим 38-й армії, що діяла північніше Київа, вдалося значно розширити Лютезький плацдарм. Тому було прийнято рішення завдати головного удару саме з цього плацдарму, для чого туди потайки від німців було перекинуто 3 танкову армію та артилерію резерву Головнокомандування.

1 листопада з метою дезорієнтувати ворога радянські війська почали наступальні дії з Букринського плацдарму, водночас готуючись несподівано завдати головний удар на півночі. З листопада, після потужної артпідготовки, в якій взяло участь понад 2 тисяч гармат, важких мінометів і 500 реактивних установок "Катюш", під прикриттям літаків II повітряної армії, сили 5-го гвардійського танкового корпусу та 38-ої армії в районі Лютезького плацдарму прорвали оборону противника і заглибилися на 5-12 км, охоплюючи Київ з заходу. Наступного дня в бій введено 3-ю гвардійську танкову армію та 1-й гвардійський кавалерійський корпус. У другій половині дня 5 листопада радянські війська, просуваючись західними передмістями Киева, перетнули траси, що вели на Житомир та Білу Церкву, і 6 листопада зайняли Васильків. В ніч з 5 на 6 листопада першими в Київ, з боку Вишгорода та Куренівки, ввійшли бійці 51-го стрілецького корпусу, тоді як з заходу, Брест-Литовським шосе в місто вступила 22 танкова бригада. 6 листопада 1943 в ЗО хвилин на першу ночі над Києвом замайорів червоний прапор.