На наших очах Київ увійшов у третє тисячоліття як потужний промисловий і фінансовий, освітній і науково-культурний центр, столиця України, яка 24 серпня 2001 відсвяткувала десятиріччя своєї незалежності. Проте нині він переживає складний і суперечливий період своєї історії. Поряд з безумовними надбаннями, зокрема такими, як прийняття Закон)’ про столицю, реставрація значної кількості місць і будинків, внаслідок якої вони набули свого історичного вигляду, відновлення багатьох давніх святинь, передусім Михайлівського Золотоверхого та Успенського Києво-Печерської лаври соборів, є і чимало негативних явищ – сотні безпритульних дітей, поширення наркоманії, СНІДу, чимало закритих підприємств, мізерне і до того ж постійне недофінансування сфери науки, культури, освіти, медицини та ін. галузей тощо. Але всі ці негаразди і прикрі явища нашого життя не є непереборними. Для їх подолання необхідні кошти, політична воля та повсякденна копітка робота адміністрації, яка спиралася б на наукові розробки вчених міста та рахувалася з громадською думкою, що висловлюють передусім авторитетні в культурному і моральному відношенні громадяни столиці.
Щодо цього маємо позитивні приклади у минулому, і не тільки тисячолітньої давнини (коли Володимир після хрещення діяв разом з поважними і авторитетними киянами, "старцями градськими"), а й столітньої, коли місто завдяки плідній співпраці міської думи, підприємців-меценатів та авторитетних діячів освіти, науки, мистецтва, медицини переживало своє дивовижне, блискуче і стрімке, але, на жаль, нетривале піднесення. Освічені меценати мали за честь жертвувати частину своїх прибутків на благо рідного міста заради піднесення його краси і культури, добробуту городян. Вони плідно співпрацювали з уславленими київськими архітекторами, вченими, інженерами, лікарями, міськими головами та думськими гласними. Сподіваємося, що ці високі традиції міського життя достатньою мірою відновляться в найближчому майбутньому. Честь багатіїв, і так було здавна, не в тому, скільки вони накопичили і придбали, а скільки пожертвували на суспільне благо.
Не варто забувати і те, що впродовж майже чотирьох століть – від часів великого князя Литовсько-Руської держави Вітовта до правління Миколи І – Київ мав на підставі магдебурзького права статус самоврядного міста. Ця традиція міського самоврядування мала б бути відновленою в пам’яті киян, тим більше що два століття тому на кошти городян над Дніпром було встановлено монументальну колону на честь магдебурзького права. Кияни тих часів намагалися цим актом увічнити і передати наступним поколінням свою відданість ідеї міського самоврядування, тому, що нині їх нащадки називають демократією і громадянським суспільством. Саме цей дух міської свободи Григорій Сковорода висловив віршами 10-ї пісні з свого "Саду божественних песнопеній":
Всякому городу нрав і права; Всяка имеет свой ум голова; Всякому сердцу своя есть любовь…
Нарешті, слід пам’ятати віднесені до Києва у давньоруські часи біблійні слова, що майже тисячоліття сяють над конхою центральної апсиди Софії Київської: "Бог серед нього, воно не похитнеться; Бог йому допоможе перед світанком", Ця фраза – своєрідний епіграф до всієї історії Києва і його майбутнього. Але варто пригадати весь 45 (46) псалом, звідки взятий цей уривок, оскільки його справжній зміст розкривається тільки в контексті всього цього поетичного твору, яким був освячений шлях Києва і його духовне осереддя. Ось він, цей первинний і справжній гімн Києву.
1. Провідникові хору. Синів Кораха. На мелодію "Дівиці". Пісня.
2. Бог нам прибіжище і сила; у нещасних з’явився з дужою допомогою.
3. Тим не злякаємось, хоч би й земля провалилась, і гори захиталися серед моря.
4. Нехай ревуть, бушують його води, хай дрижать гори від цього обурення. (Господь сил з нами, Бог Якова – наша твердиня).
5. Ріка, – ЇЇ відлоги звеселяють місто Боже, святі Всевишнього чертоги.
6. Бог серед нього, воно не похитнеться; Бог йому допоможе перед світанком.
7. Захвилювалися народи, царства захитались; Господь загримів громом, земля задрижала.
8. Господь сил з нами, Бог Якова – наша твердиня.
9. Ходіте, гляньте на діла Господні, які страхітливі речі він учинив на землі.
10. Він, що припиняє війни по край землі, що ломить луки й трощить списи, і щити вогнем палить.
11. Вгамуйтесь і пізнайте, що я – Бог, що я вознісся на землі між народами.
12. Господь сил з нами, Бог Якова – наша твердиня.
Тож нехай натхненні слова цього гімна, який тисячоліття тому був обраний нашими предками для молитовного ствердження Києва у віках серед народів і країн, стануть для нас джерелом віри, надії і любові.