(Вул. Січневого повстання, 27) – парафіяльний храм, розміщений на колишній торговій площі Печорського містечка XVI-XVIII ст., навпроти церкви св. Феодосія. Заснований не пізніше кінця XVI ст. Належав Києво-Печерській лаврі. Первісно був дерев’яним. Зображений на плані А. Кальнофойського 1638. На південний захід від церкви стояла невелика двоярусна дзвіниця, завершена наметом. У другій половині XVII ст. на місці попередньої споруджено нову, дерев’яну церкву, зображена на плані підполковника І. Ушакова 1695. Вона мала високу восьмикутну наву, другий ярус якої являв собою дзвіницю. З заходу та сходу до нави прибудовано невеликі прямокутні вівтар та бабинець. Верх бані, виконаний з ґонту, мав типові барокові обриси.
Сучасна мурована церква споруджена коштом київського полковника К. Мокієвського у 1698. Вона хрещата в плані, поперечні рамена хреста помітно ширші та коротші за поздовжні. Зі сходу прилягають три апсиди, з яких середня напівкругла, а бічні утворюють в плані чверть кола і менші за висотою. Завершує храм одна баня на гранчастому барабані. Фасади мають стримані прикраси, характерні для українського бароко доби І. Мазепи. На захід від церкви тоді ж споруджено дерев’яну двоярусну дзвіницю з брамою у нижньому ярусі. Інтер’єр храма в XVIII ст. вкрито стінописом, під якого залишилися фрагменти. У церковній ризниці зберігалися друковані книги XVI-XVII ст. Парафія церкви в 1706 нараховувала бл. 100 селянських дворів. Під час спорудження Печерськоі фортеці їх було перенесено у "форштадт", де вони утворили І Іову слободу. Храм належав Києво-Печерській лаврі до 1786. На початку 60-х pp. XIX ст. у церковній огорожі побудовано готель для найбідніших богомольців Києво-Печерської лаври, які з того часу здебільшого і становили паству храму.
В 1860-63 єпархіальний архітектор П. Спарро здійснив значну перебудову церкви. До західного фасаду прибудовано триярусну дзвіницю з теплою церквою Різдва Богородиці на другому ярусі; замість двох бічних апсид зробили одну – північну. В 1867 на даху встановлено чотири бічні дерев’яні півбанки. У 1884 церква сильно постраждала від пожежі. Відбудована архітектором В.М. Ніколаєвим. Надто пошкоджений живопис інтер’єру церкви замінили на новий, іконостас відновлено майстром П. Маликовим.
У радянський час храм передано обновленській громаді, але пізніше його було закрито і в 30-х pp. XX ст. він використовувався як архівне приміщення. Дах церкви постраждав від артилерійського обстрілу в 1918 та 1941-43. У 1978-81 пам’ятку відреставровано, 1991 храм передано громаді Української православної церкви, до якої ходить багато прочан з родин загиблих і ветеранів війни в Афганістані. В останні роки XX ст. він набув назви "Афганського". В 1994 у сквері навпроти церкви встановлено пам’ятник воїнам-афганцям.