Київ - столиця незалежної України
  • 03.08.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 03.08.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. Монголо-татарам вдалося...
    [Читать далее]

  • 03.08.2018
    Київ — столиця Київської Русі

    З IX і до початку XIII століття Київ — столиця Русі, державного утворення східних слов’ян і русів. У 882 р. в Києві відбувається зміна династій. До Києва зі своїм військом входить Олег (Вещій). Запросивши князів Аскольда і Діра...
    [Читать далее]

Последние публикации

Вознесенська церква на Деміївці

Вознесенська  церква на Деміївці

(Проспект 40-річчя Жовтня, 54). Колишнє приміське село Деміївка, незважаючи на порівняно значні розміри і населення, тривалий час не мала власної церкви. Тільки на початку 80-х pp. XIX ст. вирішено спорудити у селі парафіяльний православний храм. Значну пожертву на його зведення надав Київський цукровий завод на Деміївці. У 1882-83 тут збудовано дерев’яну церкву Вознесіння. Основний об’єм був перекритий приземкуватим шатром, яке завершувалося маківкою на гранчастому барабані, з заходу до цього об’єму? прилучалася шатрова дзвіниця, ще одна маківка вінчала вівтарну частину. В 1900 відбулася значна реконструкція храму за проектом архітектора Є.Ф. Єрмакова. Головне шатро піднято на гранчастому барабані, влаштовано хори, значно подовжено західну частину і над притвором споруджено нову шатрову дзвіницю. Тоді ж церкву обкладено цеглою й декоровано у псевдо-російському стилі: барабан прикрашено кокошниками, вікна оздоблено лиштвою. 25 липня 1907 у Вознесенській церкві вінчалася Леся Українка з К.В. Квіткою.

У 1910 східну частину церкви розширено, у січні 1911 освячено новий приділ на честь св. Василя Вели кого. У 1922 церкву частково передано Українській православній автокефальній церкві, для української громади влаштовано окремий боковий вівтар, для чого церкву деякою мірою реконструйовано. Українську парафію розпущено 1933, храм залишався у користуванні громади синодальної орієнтації, яка само розпустилася у 1935. Після цього церкву закрили і надали приміщення "для громадських потреб", дзвіницю знесли (нині храм користується новою дзвіницею, відбудованою у 90-х pp. XX ст.). Під час нацистської окупації церкву було відкрито. Нині — діючий храм Української православної церкви Московського патріархату.

/>

Комментарии запрещены.