Київ - столиця незалежної України
  • 21.09.2018
    Під панування Російської імперії

    Встав перед необхідністю вести боротьбу на кількох фронтах — з польськими та литовськими лицарями на заході, кримським ханом і турецьким султаном на півдні, — Хмельницький був змушений звернутися за військовою допомогою...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. [Читать далее]
    [Читать далее]

Последние публикации

Вступ

Вступ

Новий золотоординський хан Тимур-Кутлут підступив до Києва, і місто змушено було відкупитися великою на той час сумою — 300 карбованцями. Однак татарську загрозу цим усунуто не було. На початку XV ст. Золота орда тимчасово відродилася під проводом Єдигея, який 1416 здійснив напад на місто, пограбував навколишні монастирі і Поділ, але замком оволодіти не зміг.

Після Івана Борисовича Вітовт у Києві поставив та зняв кілька намісників і князів, зокрема сина Володимира Ольгердовича — Олелька (Олександра). В 1422 останнього було усунуто і місто знаходилося під безпосередньою владою великого князя. Мабуть, в ці роки Київ отримав магдебурзьке право внутрішнього самоврядування, наявність якого передбачало цехову за західно-європейським зразком організацію ремесла.

Після смерті Вітовта в Литовсько-Руській державі почалась тривала боротьба, під час якої Київ спочатку перебував під владою Свидригайла, визнаного в 1432 великим князем. Наступного року в місті відновлено, паралельно з Московською, митрополію для православних Великого князівства Литовського. Між тим невдовзі Свидригайло зазнав поразки і при черговому перерозподілі земель києвським князем 1441 визнано Олелька Володимировича.

Князювання Олелька Володимировича, що тривало до його смерті в 1454, сприяло розвитку Києва і всього Середнього Придніпров’я. Одружений па дочці великого князя Московського Василя І Анастасії, він перебував у добрих взаєминах з великим князем Литовським Казимиром і королем польським Владиславом, розвивав транзитну торгівлю між портовими центрами Криму (Сугдея — Судак, Кафа — Феодосія) та північними містами — Новгородом, Твер’ю тощо. Таку політику продовжував і його сип та спадкоємець Семеон Олелькович (1454-70). За його часів остаточного оформлення дістала Київська митрополія, відроджена в межах українсько-бєларуських земель. Також проведено великі ремонтні та будівельні роботи в Успенському соборі Києво-Печерського монастиря, в Михайлівському Золотоверхому соборі та храмі Спаси на Берестові, неподалік від якого, як і в давньоруські часи, знаходилася укріплена заміська князівська резиденція.

/>

Комментарии запрещены.