Храм, споруджений над входом до комплексу Ближніх печер, До середини XVII ст. вхід до печер являв собою дерев’яний тамбур із заґратованими дверима. Між 1638 та 1651 споруджено першу церкву Воздвижения Чесного Хреста. Вона була тридільною, з двома верхами над нефом та вівтарем. Західний притвор мурований, решта будівлі дерев’яна, оточена опасанням. Бл. 1670 дерев’яну частину церкви перебудували. В 1700 коштом полтавського полковника Павла Герцика споруджено існуючий мурований храм. Частину стін старої церкви використали для спорудження трапезної палати Ближніх печер.
Хрестовоздвиженська церква – тридільна, з трьома грушоподібними банями. Неф розширено по боках напівкруглими всередині і гранчастими ззовні виступами, які разом з вівтарем утворюють у плані триконх. Південною стороною церква безпосередньо підходить до пагорба, з прокопаними печерами. Входи до них влаштовані з притвору, трапезної та ризниці. Фасади первісно не мали жодних прикрас, тільки південний портал бл. 1769 оздоблено соковитим орнаментальним ліпленням з голівками ангелів. До 1857 у храмі висів портрет його фундатора. З часом він настільки почорнів від кіптяви, що недосвідчені богомольці приймали його за ікону і молилися на нього. Через це портрет було знято.
Іконостас у стилі пізнього бароко споруджено 1769 відомим подільським сніцарем Карпом Шверіним. Ікони написав Захарія Голубовський (пізніше очолював Лаврську іконописну майстерню), частину з них замінили новими наприкінці XIX ст. Срібні карбовані царські врата роботи київського майстра Олексія Іщенка нині знаходяться в музеї мистецтв Лос-Анджелеса. Настінний живопис XVIII ст. поновлявся у 1816, а в 1894-95 храм заново розписано художником Данилом Давидовим в академічному стилі. В 1749 для підтримки печерного косогору зі східного боку до церкви прибудували підпірну стіну з відкритою аркадою на колонах. Імовірно, її зводили під наглядом Й. Шеделя. З галереї влаштовано ще один вхід до печер. Другий поверх для розміщення келій та ризниці надбудував 1818 А.І. Меленський. У 80-х pp. XIX ст. змінено фасад, арки перетворено на вікна. Всередині галереї зроблено стінопис, де між грішниками в пеклі зображено Льва Толстого.
Воздвиженська церква використовувалася релігійною громадою до 1930, а також у 1941-61. її відреставровано у 1970-74, у 1973-75 проведено реставрацію живопису. З 1989 церква знову діючий храм.
Дзвіниця Ближніх печер – пам’ятка архітектури бароко XVIII ст. в ансамблі Києво-Печерської лаври. Перша дзвіниця на Ближніх печерах з’явилася між 1638-51. Вона була невеличкою двоярусною дерев’яною спорудою, завершеною чотирикутним шатровим верхом. У нижньому ярусі був вихід з критої галереї для проходу прочан на територію печер. Існуючу дзвіницю в стилі бароко збудовано у 1759-63 С.Д. Ковніром. Стилістично вона подібна до творів І. Гри-горовича-Барського. Має два яруси і увінчана триярусною банею, первісні форми якої дещо зіпсовано під час ремонту 1892. Висота бані перевищує висоту самої будівлі. Нижній ярус, через який проходить галерея, вкрито суцільним рустуванням, верхній декоровано потрійними групами напівколоп коринфського ордера. В 1979-81 реставрована.