Історична місцевість на південній околиці Києва у Солом’янському районі. За часів Київської Русі відома як Желянь, де поблизу одноіменної річки, біля шляху на Білгород (сучасне село) стояв шанований людьми Добрий дуб. Археологічні матеріали свідчать про обжитість цієї місцевості з неолітичної доби, особливо зі скіфо-античних часів. Річка Желянь у літописах вперше згадується під 1093, коли тут відбулася невдала для русичів битва між київськими військами князя Святополката половцями, які прорвали південні рубежі оборони Русі і спустошували околиці давньоруської столиці. Наступного разу цю місцевість спустошено половцями 1135. Запеклі бої між князями, що ворогували між собою за київський великокнязівський престол і залучали на свій бік половців, берендеїв, тюрків, чорних клобуків та інші тюркські племена, неодноразово відбувалися на берегах Желяні у 60-х pp. XII ст. З документів кінця XVII – початку
XVIII ст., випливає, що тут вже існувало село Жиляни, яке належало Софійському монастирю. Сучасна назва офіційно вживається з 1874. В 1924 поруч з цим селом було відкрито аеропорт "Жуляни", який, обслуговуючи переважно авіарейси в межах України, працює і нині. В 1930-1937 pp. село Жуляни входило до приміської смуги Києва, а 1988 ввійшло до складу Києва.