Видатна пам’ятка архітектури українського бароко кінця XVII ст. Споруджена на місці першої дерев’яної церкви "ветхого" Печерського монастиря на Дальніх печерах. За "Повістю временних літ", першу наземну дерев’яну церкву Успіння Богородиці спорудив печерський ігумен Варлаам бл. 1062. Після спорудження мурованого Успенського собору цей храм використовували для відспівування померлої братії. В першій половині XVII ст. його вже назвали на честь Різдва Богородиці.
За А. Кальнофойським, нову дерев’яну церкву на місці попередніх споруджено 1635. На плані 1638 вона зображена триверхою з опасанням. На малюнку А. ван Вестерфельда 1651 вона хрещата, з п’ятьма верхами, такою ж вона зображена і на плані І. Ушакова 1695.
Муровану церкву збудовано 1696 коштом київського полковника К. Мокієвського. Вона унікальна за композицією і є справжнім шедевром української архітектури XVII ст. Храм був семиверхим – до тридільного триверхого об’єму прилягали чотири кутові прибудови, завершені банями (поширена в літературі думка, що ці прибудови з’явилися 1767, є помилковою. Церква зображена семиверхою на гравюрі Леонтія Тарасевича 1701). На початку XVIII ст. храм прикрашено стінописом.
У північно-західній прибудові зберігся напис про капітальний ремонт, завершений у 1752, під час якого дах вкрито білим залізом, верхи позолочено, оновлено іконостас та стінопис. Наступний ремонт здійснено 1767. Новий іконостас у стилі пізнього бароко споруджено 1784. Він мав карбовані срібні царські врата роботи майстра Григорія Чижевського, які тепер зберігаються у Лос-Анджелеському музеї мистецтв. У 1817 стіни церкви розписано київським художником І. Квятковським.
Наприкінці 80-х pp. XX ст. церкву заново розписано у псевдоруському стилі. Нині вона є храмом духовної академії та семінарії.
Церква стоїть на невеликому пагорбі, північний схил якого у 1769-71 укріплено С.Д. Ковніром підпірною стіною з чудовою відкритою аркадою С. Ковніра. Бастіон Печерської фортеці, що оточував територію Дальніх печер, названо Рождественським.