Костянтинівська вулиця

Костянтинівська  вулиця

Важлива транспортна магістраль Подолу. Проходить від Контрактової площі до Заводської вул. (далі її трасу в бік Куренівки продовжує Новокостянтинівська вул.) Прокладалася в 10-х pp. XIX ст., під час відбудови Подолу після пожежі 1811. Спочатку мала назву Кирилівська (сучасна назва з 1869, у 1926-58 вулиця носила ім’я єврейського письменника Шолом-Алейхема). Назва К.в. пов’язана з тим, що вона проходила неподалік від погосту церкви св. Костянтина та Єлени (див. Фрунзе вулиця).

На початку вулиці збереглося кілька старовинних подільських будівель. Розташування кам’яного двоповерхового будинку № 6/8 вказує на його існування до пожежі 1811. За однією з версій, його зведено на межі XVII-XVIII ст., пізніше він зазнавав неодноразових перебудов. За поширеним переказом, тут у 1706-1707 зупинявся російський цар Петро І, через що споруда дістала фольклорну назву "будинок Петра". З 90-х pp. XVIII ст. до 1803 тут утримувалися божевільні, зокрема, композитор А.Л. Ведель, пізніше

– навчальний заклад, притулок, житловий будинок, у якому замолоду мешкав лікар Ф.Г. Яновський. Нині

– приміщення пам’ятко-охоронної установи.

В будинку № 5 (зводився в 1828-76 в дві черги) у 1832-1901 містилася Київська духовна семінарія (тут навчалися діячі української культури С.С. Гулак-Артемовський, І.С Нечуй-Левицький, CO. Єфремов), потім Подільське духовне училище, тепер – військова частина. Класицистичний особняк № 11/11-13 початку XIX ст. належав першому міському архітекторові Києва А.І. Меленському. Будинок № 9/6 (архітектор П.А. Дубровський, 1832) отримав оздоблення в стилі класицизму, прикрашений портиком, що спочатку увінчувався трикутним фронтоном (знищений пізнішою надбудовою). Тут розміщувалися дворянське повітове училище, недільна школа, чоловіча торговельна школа. В казенній квартирі при будинку мешкав викладач повітового училища, художник О.Ф. Сенчило-Стефановський, 1859 його відвідував Т.Г. Шевченко. Будинок № 2/1 (30-і pp. XIX ст.) належав відомій купецькій родині Балабух, використовувався як житлове й торговельне приміщення.

Архітектуру доби історизму виразно репрезентують будинки № 12/28 (архітектор М.М, Казанський, 1893), № 23/15 (архітектор К.Ф. Шіман, 1897). Фасад прибуткового будинку № 16 (1899) прикрашений погруддям ОС. Пушкіна. Будинок № 37 зведено в 1910- 11 (архітектор Ф.Ф. Ессен) коштом підприємця Д.С. Марголіна для єврейської початкової школи для бідних. Цікавим зразком радянського будівництва є приміщення кінотеатру "Жовтень" у стилі конструктивізм (№ 26/10, архітектори Н.А. Троцький, В.М. Риков, 1931). Після перехрестя з Введенською вул. історична забудова вулиці практично не залишилася, тут споруджено низку сучасних житлових будівель.