Нового вигляду набув Печерськ. Однією з перших його монументальних будівель був зведений у 1690- 93 Микільський собор. Тоді ж поруч споруджено і високу монастирську дзвіницю, трапезну з церквою Покрови Пресвятої Богородиці, келії для братії. Не менший обсяг робіт з ініціативи та коштом гетьмана здійснено в Києво-Печерській лаврі, навколо якої зведено цегляні стіни з чотирма баштами, в барочному стилі оформлено Троїцьку надбрамну церкву, позолочено верх і прибудовано бічні приділи церкви Успіння Пресвятої Богородиці. В 1696-98 в стилі українського бароко над Економічною брамою Лаври збудовано п’ятибанну церкву Всіх Святих. Поблизу від Лаври в 1695-98 споруджено кам’яну Вознесенську церкву та жіночій монастир, ігуменією якого стала мати гетьмана. В 1696 неподвлік зведено церкву Лікарняного монастиря.
Приклад гетьмана у справі меценацтва і добродійності наслідувала козача старшина. Особливо відзначився своїм будівництвом у Лаврі київський полковник, небіж Мазепи К. Мокієвський. В 1696 він спорудив увінчану трьома банями церкву Різдва Богородиці над Дальніми печерами, вище від неї – церкву Воскресіння Христова, а 1699 – храм преподобного Феодосія Печерського. В 1700 полтавський полковник П. Герцик збудував воздвиженську церкву над Ближніми печерами, а дещо раніше, 1696, стародубський полковник М. Миклашевський у Видубицькому монастирі – величний п’ятибанний Георгіївський собор, що став композиційним центром всього ансамблю, до якого тоді ж додалася і трапезна з церквою. Найбагатіші представники козацької старшини, натхненні прикладом гетьмана, ніби змагалися між собою в справі будівництва та прикрашання церков у Києві та інших містах.
До церковного будівництва і прикрашання храмів безпосереднє відношення мали і заможні київські городяни. Коштом Максимовича 1694 в Лаврі відновлено кам’яну трапезну з церквою, а на гроші П. Гудими 1692 оновлено Іллінську церкву на Подолі, до якої невдовзі прибудували дзвіницю та браму в бароковому стилі.