(Вул. Інститутська, 1-3). Височить на високому пагорбі між вулицями Інститутською, Хрещатиком і М. Грушевського. Побудований в 1838-42 за проектом архітектора В.І. Беретті в стилі пізнього класицизму для елітарного навчального закладу – Інституту шляхетних дівчат. Центральна будівля має симетричну по головній осі композицію з живописними фасадами. В 90-х pp. XIX ст. до основної будівлі прибудовано двоповерховий корпус, будинки з’єднано переходом. У 20- 30-х pp. XX ст. тут містилися різні державні установи. Під час Великої Вітчизняної війни будівлю зруйновано. Підчас реконструкції (1952-58, група архітекторів під керівництвом А.І. Заварова) прибудовано напівротонду та гранітні сходи з балюстрадою в центрі, глядачевий зал розраховано на 1990 місць. Комплекс дістав назву Жовтневого палацу культури і був переданий Українській республіканській раді професійних спілок. Відтоді палац став центром політико-масової і культурно-просвітницької роботи. Тут почав функціонувати перший в Україні Народний університет, постійно влаштовувалися лекції, диспуги, літературні зустрічі, вечори бойової і трудової слави. На його сцені давали спектаклі відомі оперні і драматичні колективи, виступали уславлені актори, співаки, композитори, художні колективи і солісти з багатьох країн світу. Тепер палац має назву Міжнародного центру культури і мистецтв. При ньому функціонують самодіяльний симфонічний ансамбль класичного танцю, оркестр, оркестр народних інструментів, ансамбль народного танцю "Горлиця", оперна студія, майстерні ізостудії, колективи художньої самодіяльності та ін.