Національна академія наук України

Національна  академія наук України

Найвища наукова установа України. Організаційно оформлена в листопаді 1918, коли гетьман П.П. Скоропадський затвердив ухвалений Радою Міністрів "Закон Української держави про заснування Української академії наук у Києві", а також статут і штати Академії та її установ, підготовлені Комісією для вироблення законопроекту про заснування Української академії наук на чолі з В.І. Вернадським, створеною Міністерством освіти і мистецтва з ініціативи М.П. Василенка. Окремим наказом того ж дня призначено і перших 12 дійсних членів (академіків) УАН – Д.І. Баталія, В.І. Вернадского, М.Ф. Кащенка, В.А. Косинського, А.Ю. Кримського, О.І. Левицького, М.І. Петрова, С.Й. Смаль-Стоцького, Ф.В. Тарановського, С.П. Тимошенка, М.І, Тугана-Барановського, П.А. Тутковського. Кандидатури академіків першого складу було рекомендовано Комісією. Напередодні виходу закону про УАН, 13листопада, постановою Ради Міністрів для Академії на листопад – грудень 1918 виділялося 869 216 крб. 69 коп. 27 листопада 1918 в приміщенні Українського наукового товариства (вул. Велика Підвальна, 36 – нині Ярославів вал, 36) відбулося перше Спільне зібрання УАН, на якому головою-президентом Академії обрано В.І. Вернадського, неодмінним секретарем – А.Ю. Кримського. Як згадував, А.Ю. Кримський, бажаною кандидатурою президента був М.С. Грушевський, такої думки дотримувалися члени Комісії і гетьман П.П. Скоропадський, проте той двічі категорично відмовлявся. УАН було створено в складі трьох Відділів (за статутом) – історико-філологічного, фізично-математичного та соціальних наук, які включали 11 комісій, два комітети, біологічну станцію, Ботанічний та Акліматизаційний сади, три інститути – технічної механіки, демографічний та для виучування економічної кон’юнктури та народного господарства України.

Однак справжня дата заснування Академії 14 листопада 1918 радянською історіографією, починаючи з 40-х років XX ст., ігнорувалася. Було вигадано іншу дату – 12 лютого 1919, коли в Києві перебували радянські війська і нарком освіти В.П. Затонський видав (11 лютого) наказ про передачу у власність Академії приміщення пансіону графині Левашової (вул. Володимирська, 54, нині тут міститься Президія НАМ України). 12 лютого відбулися надзвичайні Загальні збори УАИ, на яких обговорено цей наказ, що і дало "підставу" в 40 – середині 80-х pp. XX ст. вважати саме день 12 лютого 1919 офіційною датою створення Академії. Справжню дату відновлено тільки наприкінці 80-х років. Докладно про це можна прочитати в книзі "Рання історія Академії наук України". До речі, тривалий час замовчувалось, що президентами Академії були також М.П. Василенко та О.І. Левицький.

В 1921-36 Академія називалася Всеукраїнською академією наук (ВУАН), в 1936-39 – АН УСРР, в 1939-91 – АН УРСР, в 1992 – березень 1994 – Академією наук України, з березня 1994 – Національною академією наук України. Президентами Академії були: В.І. Вернадський (листопад 1918 – березень 1921), М.П. Василенко (липень 1921 – лютий 1922), О.І. Левицький (березень – травень 1922), В.І. Липсь-кий (червень 1922 – травень 1928), Д.К. Заболотний (травень 1928 – грудень 1929), О.О. Богомолець (липень 1930 – липень 1946), О.В. Палладій (листопад 1946 – лютий 1962), Б.С. Патон (з 27 лютого 1962).

Наприкінці 20-х pp. основною структурною одиницею в Академії став науково-дослідний інститут. Відтоді мережа наукових інститутів Академії невпинно зростала, внаслідок чого вже в 30-х роках в ній закладено основи багатьох фундаментальних наук. Більшовицьке керівництво розуміло, що без потужної науково-технічної бази не може йти мова про соціально-економічний розвиток держави. І хоч структура радянської науки була викривленою в бік розробок для військово-промислового комплексу, але навіть за таких умов науково-дослідні інститути й установи одержували для виконання своїх функцій необхідне фінансування, при цьому престиж ученого був надзвичайно високим.

За 80 років своєї діяльності Академія досягла значних успіхів у розвитку фундаментальних і прикладних досліджень у багатьох галузях сучасної науки. Зроблено чимало відкриттів і винаходів, започатковано нові наукові і технічні напрями, висунуто багато теорій і концепцій, сформовано всесвітньовідомі наукові школи, побудовано унікальне обладнання і прилади. Потужний творчий кадровий потенціал Академії та матеріально-технічна база давали можливість проводити дослідження широкого тематичного спектру, практично у всіх напрямах сучасної науки і техніки. Нині Академія налічує понад 160 наукових інститутів і установ, де працює 37 тисяч співробітників, з них понад 10 тис. докторів і кандидатів наук.

У складі Академії бл. 500 академіків і членів-кореспондентів.

Проте в академічній науці були не тільки здобутки і перемоги, а й сумні, навіть трагічні сторінки. Значних втрат зазнала вона за часів сталінщини, згубний вплив з боку тоталітарної системи відчула на собі і пізніше, особливо її суспільні та гуманітарні науки, які здебільшого орієнтувалися на ідеологічне забезпечення постанов правлячої партії. Нині академічний корпус науки України разом з усім народом будує нову незалежну і суверенну українську державу, переборюючи труднощі вже перехідного періоду.