Національний банк України

Національний  банк України

Головна фінансова установа держави. Розміщується в одному з найкрасивіших будинків Києва по Інститутській вулиці, 9а. З кінця XVIII ст. у Києві діяв громадський банк. У ЗО-40-х pp. XIX ст. значну роль на контрактових ярмарках міста відігравали єврейські фінансисти, головним чином, бердичівські банкіри. Щоб підірвати вплив польського шляхетства і єврейського купецтва та надати перевагу російським підприємцям, 1836 за наказом Миколи І "Бердичівську фінансову контору", яка діяла від Варшавського банку, закрито, що негативно вплинуло на ділове життя Києва. Натомість 1839 в місті відкрито контору Петербурзького комерційного банку, вкладниками в якому були здебільшого купці, але кредити отримували передусім поміщики. У 1860 цей комерційний банк перетворено на Державний банк і його міська філія набула статусу Київського відділення Державного банку, яке видавало позики під заставу товарів. До зведення власного будинку воно містилося у садибі № 9 по вул. Інститутській.

Сучасний будинок Національного банку зводився в два етапи. На конкурсі його проектів 1900 переміг проект архітектора О.В. Кобелєва з фасадом, розробленим архітектором О.М. Вербицьким. За цим проектом у 1902-1905 за участю скульпторів Е. Сала та Ф. Соколова у венеціанському стилі з використанням елементів романського стилю і готики та прийомів стилю модерн (бетонні екзотичні скульптури тощо) створено двоповерхову споруду. З перенесенням столиці УРСР до Києва 1934 виникла потреба збільшити будинок, і того ж року за проектом О.В. Кобелєва та В.М. Рикова надбудовано третій та четвертий поверхи у тому ж еклектичному стилі. Від такої надбудови споруда виграла не тільки функціонально, а й естетично. Вражає не тільки її вишуканий інтер’єр, а й внутрішній вигляд і нетиповими для установ подібного плану переходами, місточками тощо.