Київ - столиця незалежної України
  • 13.08.2017
    Політична боротьба

    Політична боротьба на міському рівні впродовж 90-х pp. визначалася своїм драматизмом. У березні 1992 головою Київської міськдержадміністрації та представником Президента України в Києві став колишній голова Подільської...
    [Читать далее]

  • 13.08.2017
    Дзвіниця Дальніх печер

    Одна з найкращих барокових споруд XVIII ст. Закладена 1752, завершена у 1761. Будівельними роботами керував С.Д. Ковнір, автором проекту, імовірно, був П. Неєлов. Має 41 м у висоту; колись на ній висіло 9 дзвонів. Композицію споруди...
    [Читать далее]

  • 09.08.2017
    Інститутська вулиця

    Знаходиться в Липках і простягається від Хрещатика та Незалежності майдану, до Кловського узвозу. В давнину тут проходив Іванівський шлях від Лядської брами на південь, з’єднуючи старий Верхній Київ з Кловом і Печерськом....
    [Читать далее]

Последние публикации
Визначні пам'ятки Києва
Последние публикации

Розпад Австро-Угорщини і капітуляція Німеччини

Розпад  Австро-Угорщини і капітуляція Німеччини

В складній політичній грі, що розгорнулася в Києві протягом жовтня 1918 гетьман та помірковані сили в Національному союзі, передусім соціалісти-федералісти, при активному сприянні німецької сторони прагнули примирення й зближення, а національно-соціалістичні радикали з Національного союзу готували збройне повстання. Основною силою, на яку розраховували останні, був полк січових стрільців, що складався з галичан і стояв у Білій Церкві. Вони також досягли домовленості з радянським представництвом у Києві (очолюваним X. Раковським і Д. Мануїльським), про допомогу з боку більшовиків, які саме в цей час планували другу агресію проти України і розраховували на повстання українських лівих радикалів проти гетьмана для полегшення виконання цієї справи.

Ситуація в першій половини листопада 1918, зокрема розпад Австро-Угорщини і капітуляція Німеччини, сприяла швидкому розгортанню подій. 13 листопада в Києві відбулося таємне засідання національно-соціалістичних партій. Помірковані соціалісти-федералісти (представники яких були на той час в уряді) та трудовики відмовилися від участі в повстанні, вважаючи, що воно тільки призведе до анархії в Україні та відкриє шлях більшовикам. Але радикали з соціал-демократів, соціалістів-революціонерів і соціалістів-самостійників висловилися за збройну боротьбу й обрали для керівництва повстанням Директорію в складі В.К. Винниченка (голова), С. Петлюри, Ф. Швеця, А. Макаренка та П. Андрієвського. 14 листопада члени Директорії вже були в Білій Церкві.

/>

Комментарии запрещены.