Київ - столиця незалежної України
  • 13.08.2017
    Політична боротьба

    Політична боротьба на міському рівні впродовж 90-х pp. визначалася своїм драматизмом. У березні 1992 головою Київської міськдержадміністрації та представником Президента України в Києві став колишній голова Подільської...
    [Читать далее]

  • 13.08.2017
    Дзвіниця Дальніх печер

    Одна з найкращих барокових споруд XVIII ст. Закладена 1752, завершена у 1761. Будівельними роботами керував С.Д. Ковнір, автором проекту, імовірно, був П. Неєлов. Має 41 м у висоту; колись на ній висіло 9 дзвонів. Композицію споруди...
    [Читать далее]

  • 09.08.2017
    Інститутська вулиця

    Знаходиться в Липках і простягається від Хрещатика та Незалежності майдану, до Кловського узвозу. В давнину тут проходив Іванівський шлях від Лядської брами на південь, з’єднуючи старий Верхній Київ з Кловом і Печерськом....
    [Читать далее]

Последние публикации
Визначні пам'ятки Києва
Последние публикации

Ставлення нацистів до населення України

Ставлення  нацистів до населення України

Непересічними подіями в житті окупованого Києва були футбольні матчі між футболістами місцевої команди "Динамо", що опинилися в оточенні наприкінці вересня 1941 і, пробравшись до рідного міста, організували тут команду "Старт", і німецькими командами. Кияни здобули перемоги в усіх 9 зіграних матчах. Після перемоги па стадіоні "Зеніт" над військовою командою "Флякельф" 9 серпня 1942 їх заарештовано і кинуто в Сирецький концтабір. 23 лютого 1943 підпільники спалили механічний завод "Спорт". У відповідь фашисти наступного дня розстріляли велику групу заручників із Сирецького концтабору, серед яких були і футболісти "Динамо" М. Трусевич, О. Клименко та І. Кузьменко.

Звіряче ставлення нацистів до населення України зумовило те, що серед "мельпиківців" переходили до опору окупантам, однак у вигляді мирних протестів. Нацисти відповідали на це хвилею репресій. 13 грудня 1941 вийшов останній номер, газети "Українське слово". Було заарештовано декілька активних членів ОУН-М, зокрема головного редактора цієї газети І. Рогача. Наступного дня з’явився перший номер газети "Нове українське слово", редакція якої зайняла цілком колабораціоністську позицію щодо окупаційної влади. Такою ж до окупантів була й російськомовна київська газета "Последние новости". 9 лютого 1942 гітлерівці провели арешти серед мельпиківців. Тоді, зокрема, схоплено О. Телігу, яка редагувала журнал "Литаври". 21 лютого 1942 її розстріляно в Бабиному Яру разом з чоловіком Михайлом, І. Рогачем, І. Ірлявським, В. Багазієм, П. Олійником та іншими українськими національними діячами. О. Ольжич був змушений залишити Київ. Між тим це не перешкодило більшості з членів Української Народної Ради та ОУН-М і в подальшому співпрацювати з нацистами.

З жовтня 1941 створено підпільну мережу ОУН-Б ("бандерівців"), з членами якої гестапівці вели нещадну боротьбу. 25 липня 1942 поблизу Оперного театру вбито провідника місцевих бандерівців Д. Миропа-Орлика. Але і на початку 1943 в місті з’являлися листівки ОУН-Б з закликами "За суверенну Україну!" та "Смерть німецьким окупантам!"

Проте найбільш організованим і дієвим під час окупації Києва було комуністичне підпілля. Ще в липні — серпні 1941, на випадок захоплення Києва німцями, за рішенням ЦК КП(б)У в місті для підпільної роботи створено обком, основний і запасний міськкоми, 9 райкомів партії, 37 партійних організацій та підпорядковані їм відповідні комсомольські структури.

/>

Комментарии запрещены.