Київ - столиця незалежної України
  • 13.08.2017
    Політична боротьба

    Політична боротьба на міському рівні впродовж 90-х pp. визначалася своїм драматизмом. У березні 1992 головою Київської міськдержадміністрації та представником Президента України в Києві став колишній голова Подільської...
    [Читать далее]

  • 13.08.2017
    Дзвіниця Дальніх печер

    Одна з найкращих барокових споруд XVIII ст. Закладена 1752, завершена у 1761. Будівельними роботами керував С.Д. Ковнір, автором проекту, імовірно, був П. Неєлов. Має 41 м у висоту; колись на ній висіло 9 дзвонів. Композицію споруди...
    [Читать далее]

  • 09.08.2017
    Інститутська вулиця

    Знаходиться в Липках і простягається від Хрещатика та Незалежності майдану, до Кловського узвозу. В давнину тут проходив Іванівський шлях від Лядської брами на південь, з’єднуючи старий Верхній Київ з Кловом і Печерськом....
    [Читать далее]

Последние публикации
Визначні пам'ятки Києва
Последние публикации

Вступ

Вступ

Протягом грудня 1991 Україну як незалежну державу визнали 68 держав, а впродовж 1992 — ще 64. З більшістю з них було встановлено дипломатичні відносини. Перед адміністрацією Києва постала проблема розміщення десятків посольств різних іноземних країн. На початку 90-х pp. таке завдання в цілому було вирішено.

5 березня 1992 Верховна Рада ухвалила закон про представника Президента України. Почала створюватись нова система владних структур. Водночас стрімко розгорталася економічна криза. Промислові підприємства, зокрема київські заводи-гіганти ("Арсенал", "Більшовик", завод ім. Артема тощо) та велетенські комбінати (Дарницький шовковий комбінат, "Хімволокно" та ін.), скоротили випуск продукції в кілька разів, а то й взагалі майже припинили роботу. Це наклалося на вихід з рубльової зони під час відсутності національної валюти, що сприяло гіперінфляції, катастрофічному зростанню цін на енергоносії та розриву усталених економічних зв’язків з традиційними партнерами в межах СНД.

На тлі боротьби мафіозно-кланових структур за контроль над експортно-імпортними операціями та прибутковими секторами виробництва під вивіскою "приватизації" (закон про приватизацію майна державних підприємств прийнято 4 березня 1992) це викликало зубожіння більшості населення та зростання соціальної напруженості. Ситуація ще більше ускладнювалася хронічною несплатою (або сплатою в неповному обсязі) знецінених інфляцією зарплат, пенсій, стипендій. Десятки тисяч киян, вчорашніх робітників, зчителів, лікарів, інженерів, учених були змушені початися у перекупництво, вуличну торгівлю і так званий "човниковий бізнес". Значних розмірів набуло кебракування — у переходах, в метро, а також ре кет. Замість обіцяного добробуту більшість мешканців міста опинилася у небачених з післявоєнних років злиднях. Люди відчували себе кинутими напризволяще, в стихії криміналізованого базару. На очах знедолених киян мафіозі з неприхованою бравадою демонструвати розкішний спосіб життя на гроші сумнівного походження.

/>

Комментарии запрещены.