Київ - столиця незалежної України
  • 21.09.2018
    Під панування Російської імперії

    Встав перед необхідністю вести боротьбу на кількох фронтах — з польськими та литовськими лицарями на заході, кримським ханом і турецьким султаном на півдні, — Хмельницький був змушений звернутися за військовою допомогою...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. [Читать далее]
    [Читать далее]

Последние публикации

Вступ

Вступ

Протягом грудня 1991 Україну як незалежну державу визнали 68 держав, а впродовж 1992 — ще 64. З більшістю з них було встановлено дипломатичні відносини. Перед адміністрацією Києва постала проблема розміщення десятків посольств різних іноземних країн. На початку 90-х pp. таке завдання в цілому було вирішено.

5 березня 1992 Верховна Рада ухвалила закон про представника Президента України. Почала створюватись нова система владних структур. Водночас стрімко розгорталася економічна криза. Промислові підприємства, зокрема київські заводи-гіганти ("Арсенал", "Більшовик", завод ім. Артема тощо) та велетенські комбінати (Дарницький шовковий комбінат, "Хімволокно" та ін.), скоротили випуск продукції в кілька разів, а то й взагалі майже припинили роботу. Це наклалося на вихід з рубльової зони під час відсутності національної валюти, що сприяло гіперінфляції, катастрофічному зростанню цін на енергоносії та розриву усталених економічних зв’язків з традиційними партнерами в межах СНД.

На тлі боротьби мафіозно-кланових структур за контроль над експортно-імпортними операціями та прибутковими секторами виробництва під вивіскою "приватизації" (закон про приватизацію майна державних підприємств прийнято 4 березня 1992) це викликало зубожіння більшості населення та зростання соціальної напруженості. Ситуація ще більше ускладнювалася хронічною несплатою (або сплатою в неповному обсязі) знецінених інфляцією зарплат, пенсій, стипендій. Десятки тисяч киян, вчорашніх робітників, зчителів, лікарів, інженерів, учених були змушені початися у перекупництво, вуличну торгівлю і так званий "човниковий бізнес". Значних розмірів набуло кебракування — у переходах, в метро, а також ре кет. Замість обіцяного добробуту більшість мешканців міста опинилася у небачених з післявоєнних років злиднях. Люди відчували себе кинутими напризволяще, в стихії криміналізованого базару. На очах знедолених киян мафіозі з неприхованою бравадою демонструвати розкішний спосіб життя на гроші сумнівного походження.

/>

Комментарии запрещены.