Київ - столиця незалежної України
  • 27.03.2018
    Київська фортеця

    Київська фортеця — комплекс фортечних споруд ХVIII-XIX ст., розміщений на пагорбах високого правого берега Дніпра, обмежених з півночі Кловським яром, з півдня і заходу — схилами долини річки Либідь. Складається з кількох...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Києво-Печерська Лавра

    Києво-Печерська лавра — один з перших за часом заснування монастирів на Русі. Заснований в 1051 році при Ярославі Мудрому монахом Антонієм, родом з Любеча. Співзасновником Печерського монастиря став один з перших учнів...
    [Читать далее]

  • 27.03.2018
    Караїмська кенаса у Києві

    Караїмська кенаса в Києві була побудована в 1902 році за проектом архітектора Владислава Городецького. Гроші на будівництво цієї культової споруди виділили «тютюнові королі» — брати Коген. Соломон Коген у той час...
    [Читать далее]

Последние публикации

Вступ

Вступ

Протягом грудня 1991 Україну як незалежну державу визнали 68 держав, а впродовж 1992 — ще 64. З більшістю з них було встановлено дипломатичні відносини. Перед адміністрацією Києва постала проблема розміщення десятків посольств різних іноземних країн. На початку 90-х pp. таке завдання в цілому було вирішено.

5 березня 1992 Верховна Рада ухвалила закон про представника Президента України. Почала створюватись нова система владних структур. Водночас стрімко розгорталася економічна криза. Промислові підприємства, зокрема київські заводи-гіганти ("Арсенал", "Більшовик", завод ім. Артема тощо) та велетенські комбінати (Дарницький шовковий комбінат, "Хімволокно" та ін.), скоротили випуск продукції в кілька разів, а то й взагалі майже припинили роботу. Це наклалося на вихід з рубльової зони під час відсутності національної валюти, що сприяло гіперінфляції, катастрофічному зростанню цін на енергоносії та розриву усталених економічних зв’язків з традиційними партнерами в межах СНД.

На тлі боротьби мафіозно-кланових структур за контроль над експортно-імпортними операціями та прибутковими секторами виробництва під вивіскою "приватизації" (закон про приватизацію майна державних підприємств прийнято 4 березня 1992) це викликало зубожіння більшості населення та зростання соціальної напруженості. Ситуація ще більше ускладнювалася хронічною несплатою (або сплатою в неповному обсязі) знецінених інфляцією зарплат, пенсій, стипендій. Десятки тисяч киян, вчорашніх робітників, зчителів, лікарів, інженерів, учених були змушені початися у перекупництво, вуличну торгівлю і так званий "човниковий бізнес". Значних розмірів набуло кебракування — у переходах, в метро, а також ре кет. Замість обіцяного добробуту більшість мешканців міста опинилася у небачених з післявоєнних років злиднях. Люди відчували себе кинутими напризволяще, в стихії криміналізованого базару. На очах знедолених киян мафіозі з неприхованою бравадою демонструвати розкішний спосіб життя на гроші сумнівного походження.

/>

Комментарии запрещены.