Київ - столиця незалежної України
  • 21.09.2018
    Під панування Російської імперії

    Встав перед необхідністю вести боротьбу на кількох фронтах — з польськими та литовськими лицарями на заході, кримським ханом і турецьким султаном на півдні, — Хмельницький був змушений звернутися за військовою допомогою...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. [Читать далее]
    [Читать далее]

Последние публикации

Гончарі та Кожум’яки

Гончарі  та Кожум'яки

Історичні урочища, що знаходяться між відрогами київського плато та Замковою горою. Між собою розділяються горою Дитинка, нижче об’єднуються в єдину долину, якою протікала річка Киянка. За переказами, тут проживав легендарний Микита Кожум’яка. В літературі традиційно розповідається про наявність тут у давньоруський час ремісничих кварталів гончарів, кожум’яків та дігтярів. Проте археологічні дослідження урочищ 1987-89 та 1992-93 під керівництвом Г.Ю. Івакіна виявили відсутність культурних шарів X-ХШ ст. практично на всій території урочищ. Житлова забудова фіксується лише на невеликій їх ділянці, яка містилася в західній, відносно широкій частині долини поблизу Замкової гори (вул. Воздвиженська, 25). Але жили тут не гончарі та кожум’яки, а представники заможних верств міста, які мали зв’язки з Візантією та Близьким Сходом. Історичне життя тут не переривалося і після монгольської навали. Орієнтація садиб і будівель XVII-XVIII ст. повторює орієнтацію забудови давньоруського часу. Причиною відсутності постійної забудови на більшій частині урочищ у давньоруський час пояснюється складністю топографічних умов — наявністю великої кількості річок та ручаїв, підземних джерел, високими ґрунтовими водами, а також вузькою територією між стрімкими схилами гір, які часто сповзали.

Постійна забудова урочищ припадає на XVI- XVII ст. Назва Кожум’яки фіксується у писемних джерелах з XVII ст., коли з’являється Кожум’яцька слобода, а Гончарі — у XVIII ст. Археологічні дослідження виявили бл. 30 гончарних горнів, склади з готовою продукцією, які розміщувалися на вул. Гончарній та верхній частині вул. Воздвиженської. Квартали кожум’яків і дігтярів знаходились між схилами Кудрявця та річкою Киянкою, де було багато ручаїв та джерел. З XIX ст. тут поширюється проста міщанська забудова. На Г. та К. розміщено будинок-музей художника Г.П. Світлицького (вул. Дегтярна, 30). В будинку священика М. Бутовського (вул. Воздвиженська, 10-в) народився письменник М.О. Булгаков, якого хрестили у місцевій парафіяльній Хрестовоздвиженській церкві. Сьогодні відбувається реконструкція більшої частини забудови урочищ із збереженням головних рис історичної містобудівельної структури та поверховості будівель (елітний житловий масив "Воздвиженка").

/>

Комментарии запрещены.