Історичний район стародавнього Києва, який сформувався в часи правління великого князя Київського Володимира Святославича. В X-XIII ст. відігравав роль дитинця Києва – аристократичної частини міста, де містилися великокняжий двір, двори інших князів та бояр, великі церкви та монастирі. Г. В. знаходився на Старокиївській горі, обмежувався її стрімкими схилами над Подолом і Гончарним яром. Загальна площа – 10 та. Дитинець виріс зі старого "Града Кия" (2 га), який став тісним для столичного міста. Було сплановано великий курганний цвинтар язичницького часу і розпочалося інтенсивне будівництво. По периметру йшли потужні дерев’яно-земляні вали, перед якими на півдні та сході вирито глибокі рони. Г. В. мав три в’їзди. Парадний – Софійська (Батиєва) брама, яка вела на південь (з XI ст. в бік Софійського собору). Подільська брама (біля Андріївської церкви) з’єднувала з Боричевим (тепер Андріївським) узвозом Верхнє місто з Подолом. Михайлівська брама вела на схід, до Града Ізяслава – Святополка.
Композиційним центром дитинця була Десятинна церква, оточена мурованими князівськими палацами та боярськими дворами (не збереглися). Перед нею містилася головна площа – Бабин торжок, прикрашена бронзовою квадригою та двома бронзовими статуями, яких князь Володимир вивіз як військові трофеї з Херсонесу. Від площі йшли головні вулиці до кожної з брам. В північно-східній частині знаходився Перунів пагорб, де князь Володимир встановив у 980 язичницьке капище з 7 язичницькими богами на чолі з Перуном. Дослідники пов’язують його з рештками, розкопаними археологами в 1974 на вул. Володимирській, 3. Після введення християнства князь Володимир побудував там дерев’яну церкву св. Василія на честь свого небесного патрона. В цій же частині знаходився і великий княжий двір.
У Г. В. за літописом відомі інші муровані церкви давньоруського часу. Серед них – жіночий Андріївський (Янчин) монастир з першою на Русі жіночою школою (1086), який заснувала Анна – дочка великого князя Київського Всеволода Ярославича. Федорівський (Вотч) монастир заснований 1128 великим князем Київським Мстиславом Великим, сином Володимира Мономаха. Виявлений археологами 1983 у садибі по вул. Володимирській, 5-7. Трьохсвятительська (Василівська) церква (1185) знаходилась на великому княжому дворі, можливо, на місці дерев’яної Василівської церкви X ст. Хростовоздвиженську церкву збудовано 1215 поблизу або на місці сучасної Андріївської церкви. На садибі по вул. Володимирській, 3 розкопано муровану круглу в плані споруду – ротонду, що датується кінцем XII-XIII ст. Сліди ремонту вказують, що вона існувала і в більш пізній час. її атрибутика викликає дискусію – церква або світська зала для князівських нарад? Всю територію дитинця було щільно забудовано. На феодальних садибах та поза ними мешкали численні ремісники та челядь, що обслуговувала верхівку суспільства. Тут виявлено чимало виробничих майстерень, особливо ювелірного профілю, найбільше скарбів з коштовними ювелірними виробами та монетами.
Дитинець Києва разом з Десятинною церквою став останнім оплотом захисників Києва в грудні 1240, під час його штурму військами Батия і зазнав найбільших руйнувань. Проте археологічні дослідження показали, що історичне життя тут надовго не переривалося. Кераміка, нумізматичні знахідки другої половини XV ст. вказують на заселеність цього району, який зазнав нового сильного удару під час нападу Менглі-Гірея на Київ у 1482. Остаточно вали X ст. були сплановані тільки на початку XIX ст., а Трьохсвятительська церква XII ст. підірвана у 1935. Територія Г, В. є археологічним заповідником.