Є частиною Північного автомобільного мостового переходу (загальна довжина 6,1 км), до якого входять також міст через рукав гирла Десни – Десенку (779 м), з’їзди до урочища Чорторий (о. Муромець), система шляхопроводів вздовж проспектів Червоних козаків та генерала Ватутіна. Довжина 773 м. Перехід споруджувався з 1970, рух відкрито в грудні 1976. Інженери-мостобудівники (головний інженер Г. Фукс) перекрили 300-метровий суднохідний прогін (на той час найдовший в СРСР) за допомогою вантової системи. Балку прогону утримують 6 пар вантів, що складаються з 352 канатів загальною довжиною 53 км, кожний з яких вміщує 91 сталеву оцинковану дротину діаметром 5 мм. Ванти спираються на А-подібний пілон заввишки 115 м, розміщений біля лівого берега. Вперше в світовій практиці мостобудування у великих масштабах було застосовано конвейєрно-тиловий монтаж, коли балка головного прольоту поступово насувається на тимчасові опори за допомогою горизонтальних домкратів (з кроком 50 м, загалом, було насунуто конструкцію довжиною 500 м і вагою 6,5 тис. т).
Правобережна частина мосту – естакада з прогонами по 63 м. В обох напрямках влаштовано по три транспортні смути, запроваджено тролейбусний рух. Асиметричне архітектурне вирішення мосту відповідає як умовам будівництва (фарватер наближений до лівого берегу), так і містобудівній ситуації (багатоповерхова забудова на правому березі та природна зона відпочинку – на лівому). Чіткий і пропорційний силует пілону став невід’ємною частцною дніпровського ландшафту.