Історична місцевість у центрі Києва. Розташовується на обернутих до заплави р. Либідь схилах плато південніше Ботанічного саду ім. академіка О.В. Фоміна, між вул. Л. Толстого й Вєтрова, Жилянською та Володимирською. Назву дістала на початку XVI ст. за прізвищем намісників київських митрополитів Паньковичів (Панькевичів), які управляли цими землями в 1516-77. У XVIII ст. належала Києво-Печерській лаврі. Востаннє як окреме селище згадується 1837. Після місцевість було переплановано, прокладено вулиці Тарасівську, Паиьківську, Микільську (тепер Микільсько-Ботанічна). Сучасна забудова розпочалася паралельно з спорудженням Нової Печерської фортеці, головного корпусу університету та кварталів Нової Забудови (частиною якої П. і стала). На П. наприкінці XIX – початку XX ст. мешкали В. Б. Антонович, М.П. Драгоманов, М.П. і К.П. Василенки, М.С. Гру-шевський, М.В. Кричевський, О.І, Білецький, Леся Українка, В.І. Вернадський та багато інших уславлених людей.