Пріорка

Пріорка

Історична місцевість у північній частині Києва на Подолі. Є продовженням Куренівки у північному напрямку, північніше залізниця між вул. Виїнгородська (продовження вул. Фрунзе) та системою озер Опечень, що утворилися на місці колишньої Почайни. У першій половині ХНІ ст. на П. було селище Яцківка (назва походить від імені домініканського ченця і засновника у 20-х pp. ХНІ ст. Богородичного домініканського монастиря Яцека). Сучасна назва П. походить від спорудженої тут у першій чверті XVII ст. садиби пріора (настоятеля) домініканського монастиря П. Розвадовського. Вперше під цією назвою згадуєті»ся 1629 як село, в якому нараховувалося бл. 200 хат. З 1701 перебувало під юрисдикцією київського магістрату, 1790 отримала статус села з підпорядкованою київській міській владі поліційською ділянкою, До складу Києва ввійшла 1834 і з цього часу почала перетворюватися па дачну місцевість, зливаючись наприкінці XIX ст., після її включення до міської смути 1880, з Куренівкою. На цей час було сформовано систему її вулиць, серед яких основними були Виш-городська та Лугова. В 1859 на вул. Вишгородська, 5 деякий час мешкав Т.Г. Шевченко. В 1906 на узвишші над П. (Мостицький пров., 2) споруджено Покровсь-ку церкву, яку розписав І. Їжакевич. Впродовж 50- 80-х pp. XX ст. майже всю стару забудову П. знесено, замість якої постали п’яти-, дев’ятиповерхові житлові будинки та промислові підприємства.