Київ - столиця незалежної України
  • 21.09.2018
    Під панування Російської імперії

    Встав перед необхідністю вести боротьбу на кількох фронтах — з польськими та литовськими лицарями на заході, кримським ханом і турецьким султаном на півдні, — Хмельницький був змушений звернутися за військовою допомогою...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 21.09.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. [Читать далее]
    [Читать далее]

Последние публикации

Трагічні сторони

Трагічні  сторони

В 1980 Київ займав територію в 782 кв. км і налічував 2 232 тисячі мешканців (реально значно більше). Порівняно з 1970 кількість його населенні зросла на 600 тис. чоловік.

Але поряд з цими успіхами в житті міста були і трагічні сторони. Впродовж 50 — 60-х pp. продовжувалося знищення пам’яток історії та культури. Серед них варто згадати церкву Різдва Христового на Поштовій площі та інші зруйновані в той час храми, цвинтарі та цивільні споруди, що мали історико-культурне значення. До трагічних подій Києва того часу треба віднести пожежу 1964 в Центральній науковій бібліотеці, під час якої загинуло багато цінних книжок, зокрема стародруків та документальних матеріалів з історії України.

Ще більш гучними були події, пов’язані з Бабиним Яром. Питання про спорудження там монументу для вшанування пам’яті жертв нацистського терору було висунуто ще під час війни. Проте політика державного антисемітизму не сприяла реалізації цього наміру. Щоб позбутися самої проблеми, було вирішено взагалі знищити яр. Але засипати таке величезне провалля було важко. Тому з міркувань "технічної доцільності" керівники республіки й адміністрація міста пішли на черговий безглуздий акт. З боку Куренівки яр перекрили насипом і почали зливати в нього пульпу — перемішену з брудом воду з розташованого поблизу цегельного заводу. Вважали, що мул має осісти на дно яру, а вода вбереться в Грунт. Але глиняні схили яру не пропускали води і мул так і залишався в розчиненому стані. Коли на початку березня 1961 весняні води потекли в Яр, він почав швидко переповнюватися. Вранці 13 березня вода пішла через верх насипу, затоплюючи прилеглі райони Куренівки, а потім прорвала дамбу і на перехожих, транспорт, трамвайне депо, лікарню, інструментальний завод і житлові будинки навалився десятиметровий вал рідкого бруду. За лічені хвилини сотні людей та численні споруди було їм накрито.

В 1962 через провалля прокладено широку трасу — продовження вул. Мельникова, а сам яр засипано ґрунтом. Вздовж його західного боку, на місці колишнього Сирецького концтабору, почали зводити Сирецький житловий масив. Громадськість міста була обурена такими діями, 29 вересня 1966 у Бабиному Яру відбувся стихійно влаштований мітинг, який став однією з перших проявів вільного громадянського життя в Києві. З цього часу протистояння партійно-номенклатурній владі стало набувати в місті помітного вигляду, викликаючи переслідування опозиціонерів ("дисидентів"),

/>

Комментарии запрещены.