Київ - столиця незалежної України
  • 03.08.2018
    1362—1648 рр. Київ з Литвою та Польщею

    З другої половини XIV ст. Київ входить до складу Литовської держави, хоча формально залишається під владою Золотої Орди. У цей час спостерігається значний економічний підйом, але чисельність населення міста збільшується...
    [Читать далее]

  • 03.08.2018
    Київ під татаро-монголами

    Хан Батий, побачивши Київ з гори, що носить назву Батиєва, був вражений величчю і красою міста. 10 тижнів кияни героїчно боролися з незліченними військами Батия. Золоті Ворота виявилися їм не по зубах. Монголо-татарам вдалося...
    [Читать далее]

  • 03.08.2018
    Київ — столиця Київської Русі

    З IX і до початку XIII століття Київ — столиця Русі, державного утворення східних слов’ян і русів. У 882 р. в Києві відбувається зміна династій. До Києва зі своїм військом входить Олег (Вещій). Запросивши князів Аскольда і Діра...
    [Читать далее]

Последние публикации

Встановлення Центральною Радою своєї влади

Встановлення  Центральною Радою своєї влади

Встановлення Центральною Радою своєї влади в Кисні та її підтримка в переважній більшості інших міст України ще не гарантувало безпеку новонародженої УНР. Майбутнє України вирішувалося в розташованих на її території, особливо вздовж лінії фронту, військових частинах. Генералу П. Скоропадському протягом серпня 1917 вдалося створити на базі підпорядкованого йому 34-го корпусу зразково вишколений і дисциплінований І Український корпус. Коли підбурені Є. Бош збільшовичені військові частини почали наступ на Київ з метою повалення Центральної Ради, сили П. Скоропадського 4-5 листопада в районі залізничної станції Козятин роззброїли їх та об’їзними шляхами відіслали до Центральної Росії. Таким чином 1 Українському корпусові вдалося врятувати Київ напередодні проголошення Української Народної Республіки. Але в особі П. Скоропадського Генеральний секретаріат вбачав майбутнього Бонапарта і М. Поршу та С. Петлюрі вдалося примусити його 29 грудня 1917 скласти свої повноваження. Під впливом негативного ставлення Центральної Ради, а незабаром і більшовицької агітації цей зразковий, добре дисциплінований 60-тисячний корпус розпався.

Водночас все напруженішими ставали відносини Центральної Ради з більшовиками. 4 грудня 1917 вона отримала від Раднаркому складений попереднього дня В. Леніним і Л. Троцьким "Маніфест до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради". З грудня в Києві відкрився І Крайовий з’їзд більшовиків України, який проголосив необхідність рішучої боротьби з Центральною Радою як контрреволюційним органом. Але надії на перевагу більшовиків на І Всеукраїнському з’їзді рад, який відкрився 6 грудня в Києві, зазнали повного фіаско. Більшість учасників з’їзду (загалом прибуло близько 2 тис. делегатів з усієї України) були обрані радами селян які орієнтувалися на програму українських есерів, тоді як більшовиків налічувалось тільки 150, переважно від промислових центрів Східної України. Провід з’їздом перебрали українські есери, обравши головою М.С. Грушевського. Більшовики залишили зал засідань.

Між тим червоні війська вступили на територію України, зайняли Харків і почали наступ на Київ. У цей критичний час спроба полковника В. Павленка сформувати два так званих сердюцьких полки з твердою військовою дисципліною, без комітетів і рад, викликала протест Генеральной) секретаріату, який не хотів постійної армії як "буржуазної" та "контрреволюційної".

/>

Комментарии запрещены.