Зміцнення Києва

Зміцнення  Києва

Зміцнення Києва і його князів турбувало Казимира, який, залишаючись великим князем Литовським, був обраним і на польський престол. Тому після смерті Семеопа Олельковича він відмовився затверджувати київським князем йото сина Василя чи брата Михайла, а призначив у місто своїм намісником Мартина Гаштовта. Для киян це була подвійна образа: останній не був князівського роду і сповідував чужу, католицьку, віру. Вони двічі не пускали його в місто, але перед загрозою походу на Київ королівських військ були змушені змиритися. Як констатує з цього приводу Густинський літопис: "І відтоді на Києві князі перестали бути, а замість князів воєводи почалися".

В 1480 кримський хан Менглі-Гірей несподівано напав на Київ, спустошив навколишні монастирі і Поділ, але мешканці міста на чолі з воєводою Іваном Ходкевичем змогли відстояти замок. У 1482 хан вдруге підступив до міста. В цей раз, попри героїчну оборону, замок було взято і зруйновано, а більшість киян разом з воєводою забрано в полон. Київ, як і за часів Батия, знову перетворився па суцільну руїну.

Ці трагічні події спонукали Казиміра IV розгорнути масштабні роботи по відновленню Київського замка і всіляко сприяти відродженню міста як центра Середнього Придніпров’я. Привілеями 1494 та 1497 Киеву підтверджено магдебурзьке право, що зроблено також у 1516, 1545, 1569 та 1588. Привілеї і землі отримували і київські монастирі. Татарські напади на Середнє Придніпров’я не припинялися. їх жертвою 1497 став навіть Київський митрополит Макарій. Але відродженому Києву з його новим потужним, оснащеним артилерією замком на Киселівці, вони вже не були страшні.

Від 90-х pp. XV ст. до Хмельниччини спостерігаємо стабільне демографічне, економічне та культурне зростання міста. Поряд з місцевим людом в ньому постійно мешкали вихідці з інших земель Великого князівства Литовського, а також поляки, євреї та вірмени. Частими гостями були купці з Причорномор’я, Московії, Прибалтики та Німеччини. Київ був головною ланкою в торгівлі між Кримом, Туреччиною, Іраном та Індією, з одного боку, та Московією, Новгородом, Швецією і Данією, з іншого. В ньому процвітали практично вед тогочасні ремесла, а більшість майстрів об’єднувалися в цехові корпорації за фахом.