Розташована в кінці Городєцького архітектора вулиці, до неї також підходять вулиці Станіславеького та Ольгінська. До 90-х pp. XIX ст. тут була садиба професора медицини Київського університету Ф.Ф. Мерінга з парком, фруктовим садом, виноградниками та оранжереями, а на місці самої площі – ставок, який живився струмками та джерелами, що виходили з під Печерського плато. Після його смерті на початку 90-х pp. XIX ст, садибу з садом і парком придбало домобудівельне товариство на чолі з архітектором Г.П. Шлейфером, яке розпочало тут велике будівництво. Ставок засипали, а на його місці облаштували Миколаївську площу.
В 1898 на ній спорудили приміщення театру "Co-ловцов" (нині тут міститься Національний драматичний театр ім. І. Франка), а у 1901-1903 над нею, на схилі Печерського плато, постав вишуканий будинок архітектора В.В. Городецького (Банкова вулиця, №10). У передреволюційні роки в будинку № 5 працювала Восьма чоловіча гімназія, в 1917 в ньому містився Центральний комітет Української партії соціалістів-революціонерів, з 1920 будівлю займає школа, в якій у 20-х pp. XX ст. вчителем фізики працював майбутній президент АН СРСР академік А.П. Александров і навчався майбутній президент НАН України академік Б.Є. Патон. У 1919 площа отримала назву Спартака, яку 1944 замінено на сучасну. В 1956 на ній у сквері встановлено пам’ятник І. Франку.